Alyona Alyona: Чому наша музика не може бути десь популярною? Вся Європа проголосувала за українську пісню!

Ми поговорили з реп-співачкою Alyona Alyona про те, як вона з українською піснею стала лауреаткою європейської премії Music Moves Europe Talent Awards, чому в її піснях звучить так багато соціально важливих тем та хто її надихає.

Music Moves Europe Talent Awards – це нова премія Європейського союзу в сфері сучасної музики. Щороку вісім видатних артистів отримують нагороду Music Moves Europe на знак визнання їхнього міжнародного успіху. Премія заснована Європейською комісією та програмою «Креативна Європа» для підтримки та розвитку європейського музичного сектору. Alyona Alyona набрала найбільше голосів серед усіх номінантів і отримала Public Choice Award 2021 року. Вітаємо! Як це відбулось?

Alyona Alyona: Дуже приємно. Знаєте, серед 16 номінантів 8 переможців, шанс один до двох. І в мене була надія, що я щось візьму. Але те, що мені дадуть приз глядацьких симпатій – це, прям, вау!

Голосувала вся Європа, не Україна – вся Європа! Коли мене назвали першою як переможницю просто без номінації, я залізла в Instagram, і давай там всім відписувати: гаряча новина, відео зняла. І поки я це все знімала, мені дали премію глядацьких симпатій.

Я заходжу в чатик нашої команди, всі там кричать: «Ти виграла приз глядацьких симпатій!» Я така: «Що?» (сміється). Оце був найбільший шок. Думаю: вау, це ж Європа голосувала, хоча вони мови не знають. Побачили і повірили. Отут мене взяла гордість: думаю, от наша мова!  Дійсно, ми ж українці слухаємо інтернаціональну музику, починаючи від японської до арабської, англійської, італійської, іспанської. Ми слухаємо все. Чому ж наша музика на нашій мові не може бути десь популярною?

Такі премії відкривають щось нове. Я вивчила всіх учасників і думала, що приз візьме виконавець Mero – європейський репер, в якого дуже багато підписників в Інстаграмі. Його аудиторія – це молоді дівчата і школярі.

Я дуже хотіла б зробити колаборацію з виконавицею RIMON. Її я знаю найдовше, тому що вона ще виступала на YouTube-каналі Colors, за яким я дуже слідкую, і саме звідти я беру натхнення в новій музиці.

Я відкрила для себе ще кількох гарних виконавців і презентувала їх в себе в Інстаграмі і в Фейсбуці. Так що слухайте, відкривайте рамки, тому що це цікава музика. Можливо, вона вас надихне створити щось своє – інакше, але просто своє.

Це дуже дуже круто, що український хіп-хоп, українська музика качає європейську аудиторію. Ось як про тебе написали на сайті самого конкурсу: ця колишня вчителька читає українською мовою та влучає в саму ціль своїм текстом. Її дебютний альбом (трек – уточнила Alyona Alyona) «Рибки» написаний про таких жінок, як Аьона, яких суспільство, можливо, не завжди приймає, став вірусним хітом в Україні. Трек «Я залишаю свій дім» став неофіційним гімном для багатьох, хто хоче змінити своє звичне життя на краще. І багато з твоїх пісень звучать як соціальні маніфести і несуть такі от сильні меседжі, які не можуть залишити нікого байдужими. Насамперед, в таких піснях як «Булінг», «Сумно», «Забирай», «Пишка». Чому соціально важливі теми стали основою більшості твоїх треків? Зрозуміло, хіп-хоп музика – вона теж надрив соціальний, але там часто про кохання, про малу якусь, а в тебе – серйозно.

Alyona Alyona: Зараз, напевно, настав момент покопирсатися десь в глибині себе. Тому що скоро вийде новий альбом, і треба вже зараз думати про написання наступного. І в той момент, коли моя творчість злетіла, я стала відомою, я зрозуміла, що стаю інфлюенсером, і кожне слово, яке я кажу, може вплинути на когось. І от все, що я хотіла комусь десь віддати, про що серйозне поговорити – я просто наклепала за ці два роки. Мені здається, я сказала про все, що мене боліло. Все, де я працювала, який досвід я мала і які каменюки на душі залишилися. Я розумію, що, можливо, з якоїсь сторони це неправильно, тому що мої треки більше схожі на книжки. Я в них, як справжня вчителька: сміття не викидай, жінок не бий, дітей не буль. Такий меседж, все дуже серйозно. Я, напевно, трохи віддалилися від тої простоти, яка також є в мені, і саме карантин дуже сильно це розкрив. Я пішла в TikTok, і згадала те, що я весела, цікава, вмію просто розважати. «Рибки» – він же в принципі таким був: він серйозний, але позитивний, класний. Я думаю, в мені ще стільки такого є. Але якось так вийшло, що я прямо почала лупити, і десь втратила свою інакшу сторону, одну із своїх граней. Думаю, що ми випустимо цей альбом і, можливо, наступний буде веселішим, драйвовішим.

Бачиш, незважаючи на те, що все це виплило, воно дало свої плоди. Скільки власних історій. Тим паче, що за одну пісню ти розповідаєш по кількості стільки слів, скільки вчителька за 45 хвилин уроку. Як ти гадаєш, який з твоїх треків більше розказує твою персональну історію?

Alyona Alyona: Мене як людину дуже сильно розкриває трек «Велика і смішна». От це прям я – спостерігач в цьому світі, життя мене десь несе, я постійно пристосовуюся, як вода. Колія мене закрутила, я собі йду велика і смішна. Він дуже про мене.

В інтерв’ю для українського Vogue ти розказала, що свій перший трек записала в 19 років. Він називався «Жіночий удар по стереотипах». Він став твоєю особистою відповіддю на нав’язування жінці певних соціальних ролей: що жінка має варити борщ, а не читати реп. І після такого впевненого дебюту вже, мабуть, нікому зараз не спаде на думку ділити реп на чоловічий і жіночий, тому що ти – королева всього репу в Україні, і чоловікам ще треба дорости до тебе. Але все ж таки, як ти гадаєш, які гендерні стереотипи ми маємо подолати в суспільстві?

Alyona Alyona: Мені здається, вони є, і їх кількість невичерпна. Поверхнево наче все окей, але все-одно є такі сфери, в яких люди звикли…Та сама кулінарія: коли дізнаються, що шеф-повар жінка – трохи воно так…Я згодна з тим, що шеф-кухарями є чоловіки. Якось і звичніше, бо вони гурмани. Але є жінки, які гарно готують. І хочеться оцей стереотип  викоренити. Це не означає, що тепер всі жінки мають масово заполонити всі кухні  – ні, просто сам стереотип… Оці упередження – вони живуть і жевріють. Те саме – коли жінка – директор. Є мільйон прикладів, де ця ситуація вирівнялася – Львів, Харків, столиця – супер класне місто. Але відїдь до мене в Баришівку – і все. Парадигма ця лопнула. Ну як так, ну чому ви так?

Є якісь популярні, чи не дуже, жінки, якими ти захоплюєшся і чому? В музиці, в політиці?

Alyona Alyona: Мені імпонувала і дуже імпонує американська співачка Lizzo. Тому що вона – також про прийняття себе максимально. І, мені здається, вона така, як я – весела, позитивна, любить жартувати. Вона кайфує від того, що робить. Її концерти – це прям розрив мозку. Я більше слідкую за артистами, мені складно якогось діяча назвати.

В Україні я познайомилася з однією жінкою, яка на інвалідному візочку. Ми випадково познайомилися в театрі, вона там була з моєю подругою. І от ми вирішили, що підемо в кав’ярню попити кави. Я кажу таксі викликати, а вона: «Я вас повезу» і з цією коляскою сідає в автомобіль: в неї автомобіль, який може водити людина з інвалідністю. І в мене якась парадигма теж в голові поламалась. Вау, думаю, оце класно. Повноцінно жінка живе, заміжня, клас.

У Львові я познайомилися з дівчинкою, яка веде свій блог – Міріам Шипа. У неї хвороба спінальна м’язова атрофія, вона також на інвалідному візочку. І вона вийшла заміж і народила. Людина з інвалідністю народила дитину, вона буде мамою. Так, її чоловік буде багато в чому допомагати, але він її кохає. Він вибрав таке життя. Я побачила, з нею познайомилась особисто. Оце жінки, які прямо для мене – клас. Вони – можуть, а ми ходимо, жаліємся. В нас руки-ноги є, і ми ходим жаліємся, що щось не так. Не можна так казати.

Повне інтерв’ ю можна послухати в подкасті.