Жінки, що змінюють країну: Тетяна Дюжева, переселенка з Луганська

Тетяна виїхала з Луганська в серпні 2014 року, після того як обстрілом вбило її собаку. 

«Спочатку з братом просто виїхали до лісу за Щастям. У Луганську не було зв’язку, тому з цього лісу я дзвонила всім знайомим-друзям», — розповідає жінка.

Однокурсник покликав Тетяну до Житомира. Там жінка прожила рік.

«Я маю інвалідність, у мене цукровий діабет, останній місяць у Луганську не було ліків. Тож коли приїхала до Житомира — ледь дихала, було жахливе загострення, працювати не могла».

Тетяна потрапила до лікарні та ледь виживала. Почала думати, як бути.

«Я за освітою художниця. Ще коли жила в Луганську, доглядала онкохвору маму, за цей час в’язала всілякі серветки, іграшки. Цим і підзаробляла».

Жінка вирішила спробувати таке й у Житомирі. Знайшла в місті організацію «Мистецьке Полісся», взяла участь у виставці. Робила магніти, в’язала іграшки, їздила на виставки до Києва. Утім, від шиття вручну у неї загострився біль у м’язах та пальцях…

Тоді Тетяна знайшла в Інтернеті оголошення про гранти від Європейського Союзу, які надавала Міжнародна організація з міграції та її місцеві неурядові партнери. Вирішила звернутися, щоб допомогли придбати обладнання. Навесні 2017 року жінка отримала швейну машинку, оверлок, пилу-лобзик, праску та дошку до неї.

І це дуже виручило. Грошей з пенсії та допомоги не вистачало навіть на ліки, та й питання житла хотілося вирішити. Зараз майстриня живе в селі Агатівці неподалік від Бердичева.

«Пощастило, що брат зміг обміняти мій будинок у Луганську на автомобіль. Машину пригнали до Житомира, тут я її продала й змогла купити собі нехай стару та в селі, але власну оселю», — розповідає жінка.

Зараз Тетяна малює на чашках і тарілках, робить магніти на холодильник із зображенням за фото, в’яже іграшки. Майстриня розповідає, як успішно продає свої вироби через власний сайт та соцмережі: «Створила на кількох сайтах профілі зі зробленими власноруч сувенірами та надсилаю їх із Бердичева до різних країн світу. Є клієнти в Німеччині, Норвегії, Туреччині, Канаді, країнах Балтії».

Тетяна радіє, що може забезпечувати себе: «Інакше я не змогла б купити холодильник чи трохи відремонтувати будинок, бо лише на ліки йде півтори тисячі щомісяця. Не кажучи вже про обстеження, лікарню, комуналку та їжу. Тож моя справа мене рятує».

Автор: Уляна Букатюк

Статтю опубліковано на сайті  espresso.tv українською та російською мовами.