22 Травня, 2026

Цифровий двійник Ужгородського замку

Колись в Ужгороді було споруджено замок. Сьогодні його цифровий двійник допомагає захищати, досліджувати та управляти ним. Ця історична кам’яна фортеця, збудована на пагорбі в ранньосередньовічні часи, витримала напади ханів і монголів, перейшла від угорських королів до італійських аристократів: її сорок залів сьогодні заповнюють 200 000 експонатів, що розповідають історію середньовічної фортеці, перетвореної на палац епохи Відродження. Місце, сповнене матеріальних артефактів і нематеріальних цінностей, захист яких сьогодні здається ціннішим, ніж будь-коли.

Орієнтир, що допомагає зберегти коріння

Культурна спадщина – це не лише старі будівлі чи музеї; це те, ким є люди. Особливо у воєнні часи – коли навколо панує така невизначеність – історія та культурні пам’ятки можуть розповідати про коріння та ідентичність. Проєкт «Heritage 3D», що реалізується в рамках програми Interreg NEXT «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна», саме цим і займається: збереженням об’єктів культурної спадщини Словаччини та України за допомогою передових технологій оцифрування та 3D. Коротко кажучи, він оцифровує минуле, щоб захистити майбутнє.

Ксенія Охотник — керівниця проєкту та членкиня асоціації «ЯДРО», має чималий досвід у цій сфері. Вона пояснює, чому збереження Ужгородського замку стало першим кроком у реалізації проєкту. «Ми провели 3D-сканування всієї території, це була величезна робота, виконана нашим словацьким партнером із Сабінова. Це був попередній етап, необхідний також для планування майбутніх реставраційних робіт». 3D-картографування зафіксувало замок саме таким, яким він є сьогодні, з точністю до міліметра. Окрім Ужгорода та його укріплень в Україні, партнери створили детальні цифрові моделі історичного центру Сабінова, кількох церков та міської дзвіниці. Реставратори та архітектори тепер можуть використовувати всі моделі для планування реконструкції, а якщо будівлі скануватимуть періодично, експерти зможуть порівнювати набори даних і виявляти структурні зрушення або ерозію. Це дозволить їм планувати точніші втручання. 3D-моделі також можна використовувати для створення віртуальних екскурсій для відвідувачів або для розробки цифрових платформ та інших матеріалів для культурного туризму. Це підводить нас до другого компонента проєкту Heritage 3D, а саме до промоції.

«У рамках проєкту, — продовжує Ксенія, — ми розробили нову візуальну ідентичність замку, надавши йому виразнішого образу. Ми також плануємо запустити сучасний, зручний у користуванні веб-сайт, який представить Ужгородський замок не лише як історичну пам’ятку, а й як центр культурного життя та важливий туристичний об’єкт. Окрім цього, ми проведемо рекламну кампанію, задля популяризації замку та залучення більшої кількості відвідувачів з України та з-за кордону». У такому регіоні, як Закарпаття, промоція має особливе значення. Регіон має унікальну багатокультурну історію, але багато його пам’яток залишаються невідомими за межами найближчих околиць. Набуття замком популярності може принести численні переваги: це може привабити відвідувачів з усієї країни та з-за кордону, підтримати місцевий туризм та створити нові можливості для культурних подій та освітніх заходів. І саме тут на допомогу приходить третій компонент проєкту: інтерактивність. «Ми встановили інтерактивні сенсорні екрани, — продовжує Ксенія, — за допомогою яких відвідувачі можуть здійснити віртуальну екскурсію замком, щоб відкрити його найпотаємніші секрети».

Довгий час замки та музеї розглядалися переважно як місця, де зберігали та захищали предмети. Хоча збереження все ще є важливим, простого виставлення артефактів за склом вже недостатньо, щоб зацікавити сучасну аудиторію, «особливо молоде покоління, яке звикло до динамічних цифрових вражень». Інтерактивність змінює взаємодію між людьми та культурною спадщиною. Замість пасивного спостереження відвідувачі можуть досліджувати, розуміти та встановлювати зв’язки.

Замок більше не є лише набором стін; він стає історією, якою можна пройти, місцем, де можна побачити, як він розвивався, як виглядав століття тому, а іноді навіть як у ньому жили люди. «Інтерактивні інструменти надають контекст, пояснюють складні історії, — підсумовує Ксенія Охотник; вони відкривають культурну спадщину для ширшої аудиторії, у тому числі і для нефахівців».

Культура як засіб зцілення

Але повернімося до початку цієї історії: збереження та популяризація стосуються не лише туризму. Ужгородський замок — це місце, де зустрічаються століття, де історії, ідентичності та спогади накладаються одне на одне. І саме цим є культурна спадщина: усе, що спільнота успадковує від свого минулого і вирішує перенести у майбутнє. Сюди входять пам’ятки та будівлі, як-от сам замок, а також традиції, мови, ремесла та способи життя.

Для людей, особливо в таких регіонах, як Закарпаття, де культури перетиналися й змішувалися протягом багатьох поколінь, культурна спадщина є своєрідним якорем. Вона забезпечує спадкоємність у часи невизначеності, як-от зараз, даючи кожному поколінню змогу зрозуміти, звідки воно походить, осмислити своє минуле та будувати своє майбутнє з почуттям приналежності. Ольга Шумовська, директорка музею, не має щодо цього жодних сумнівів. «Збереження нашої історичної спадщини є надзвичайно важливим, тим більше, що зараз ми перебуваємо у стані війни». Ольга вважає, що культурні інституції, такі як музеї чи замки, можуть дарувати людям миті психологічного полегшення, допомагаючи відновити відчуття нормальності та безперервності. Відвідування цих місць може полегшити емоційне напруження, «адже культура підтримує добробут людей, допомагаючи їм впоратися із труднощами, відновити зв’язки та знайти сенс. Навіть у складні часи».

Ось чому захист таких місць, як Ужгородський замок, полягає у підтримці відкритого діалогу між минулим і сьогоденням. Кожна відреставрована стіна, кожна збережена деталь гарантують, що історія не зупиниться, що її все ще можна читати, досліджувати та переживати тим, хто прийде після нас.

Автор: Даніела Кавіні, TESIM

Україна