Що треба знати про ЄС: практичний посібник для журналістів

Що входить до функцій та обов’язків інституцій ЄС?

Чотири основні інституції ЄС ухвалюють рішення, визначають політичний напрям та відіграють різні ролі у процесі законотворення.

Європейський Парламент

Європейський Парламент представляє громадян країн ЄС і обирається ними шляхом прямого голосування. Кожні п’ять років відбуваються вибори депутатів Європарламенту, які представляють сотні мільйонів громадян. На виборах 2024 року загальна кількість депутатів зросла до 720.

Парламент ухвалює рішення щодо європейських законів спільно з Радою Європейського Союзу (урядами країн-членів ЄС), включно з багаторічним і річним бюджетами.

Європейський парламент також здійснює контроль над іншими інституціями ЄС, такими як Європейська Комісія. Зокрема, євродепутати обирають президента Європейської комісії. Вони також ухвалюють кандидатів у комісари через індивідуальні слухання та голосують за затвердження колегії комісарів (групи з 27 комісарів).

Європейська Рада

Європейська Рада (European Council /EUCO) складається із глав держав або урядів країн ЄС і визначає загальний політичний напрям та пріоритети Європейського Союзу. Раду очолює Президент (President of the European Council), якого обирають на термін 2,5 роки з можливістю одноразового переобрання.

Європейська Рада не бере участі у переговорному чи законодавчому процесах. Її основна роль – встановлення політичного курсу ЄС.

Рада Європейського Союзу

Рада ЄС (Council of the European Union) представляє уряди країн-членів ЄС. У межах цієї інституції міністри зустрічаються для переговорів, ухвалення законодавства ЄС і координування окремих політик. Засідання Ради відбуваються у 10 різних форматах, кожен з яких відповідає окремій сфері політики. Залежно від формату країна делегує міністра, відповідального за певну сферу.

Крім цього, Рада ЄС ухвалює закони, зазвичай спільно з Європейським Парламентом. Майже всі закони ЄС потребують пропозиції від Європейської Комісії.

Засідання Ради проходять у Брюсселі, за винятком трьох місяців (квітень, червень і жовтень), коли вони проводяться в Люксембурзі.

Варто зазначити, що Раду Європейського Союзу і Європейську Раду не слід плутати з Радою Європи (Council of Europe), яка не є органом ЄС.

Європейська Комісія

Європейська Комісія (European Commission) є виконавчим органом ЄС. Вона має «право ініціативи», що дозволяє їй вносити пропозиції щодо нових законів, які згодом розглядають та ухвалюють Європейський Парламент і Рада ЄС. Комісія також управляє політикою та бюджетом ЄС і контролює, щоб країни правильно застосовували законодавство ЄС.

Представництва Комісії діють як її голос у країнах-членах. Вони аналізують громадську думку, надають інформацію про політику ЄС і сприяють співпраці між Комісією та країнами-членами ЄС.

Робота цих інституцій доповнюється діяльністю Суду ЄС, Європейського центрального банку та Європейської рахункової палати. Ці три установи відповідають за управління зовнішніми аудитами, а також судовими й фінансовими справами Євросоюзу.

Що таке органи ЄС і чим вони відрізняються від інституцій?

Низка органів допомагає ЄС ефективно виконувати роботу. Це Європейська служба зовнішніх дій, Європейський соціально-економічний комітет, Європейський комітет регіонів, Європейський омбудсман, Європейський наглядовий орган із захисту даних, Європейська рада із захисту даних та Прокуратура Європейського Союзу.

На відміну від інституцій, органи ЄС не беруть безпосередньої участі у процесі прийняття рішень, а зосереджені на окремих сферах політики або адміністрації.

Більше інформації про органи ЄС можна знайти за посиланням.

Європейська служба зовнішньої дії

Європейська служба зовнішньої дії (EEAS) – це дипломатична служба Європейського Союзу. Вона допомагає Високому представнику ЄС із закордонних справ і безпекової політики /Віце-Президенту Європейської Комісії реалізовувати спільну зовнішню та безпекову політику ЄС і забезпечує узгодженість та координацію закордонної діяльності ЄС. EEAS має мережу делегацій ЄС по всьому світу.

Європейський інвестиційний банк

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – це кредитна установа Євросоюзу. Він зосереджує свою діяльність на кліматі та довкіллі, розвитку, інноваціях і навичках, малих і середніх підприємствах, інфраструктурі та згуртованості.

Як обираються Президент, комісари й депутати Європарламенту, які їхні обов’язки?

Європейський Парламент

Європейський парламент складається із 720 депутатів, обраних у 27 країнах ЄС. З 1979 року депутати Європарламенту обираються шляхом прямого загального голосування на п’ятирічний термін.

Європейські вибори організовуються відповідно до національного законодавства країн-членів, хоча існують загальні положення, встановлені законодавством ЄС. Має бути забезпечено пропорційне представництво. У той час як більшість країн утворюють єдиний виборчий округ, деякі – Бельгія, Ірландія, Італія та Польща – поділяють свою територію на кілька округів.

Деталі щодо організації виборів можна знайти на інфографіці та у брифінгу.

Місця в парламенті розподіляються відповідно до чисельності населення кожної країни-члена. Наразі більше третини чисельності Європарламенту складають жінки. Депутати об’єднуються за політичною спорідненістю, а не за національністю.

Останні вибори до Європарламенту відбулися 6-9 червня 2024 року, на яких найбільше місць (188) отримала Європейська народна партія (EPP).

Депутати Європарламенту частково працюють у своїх виборчих округах, частково – у Страсбурзі та Брюсселі. У Страсбурзі проходить 12 пленарних засідань на рік, у Брюсселі – додаткові пленарні засідання, засідання комітетів та політичних груп.

Європейська Комісія

Єврокомісія представлена колегією із 27 комісарів (по одному від кожної країни ЄС) на чолі із Президентом (European Commission President). Вони виконують функції політичного керівництва протягом п’яти років.

Колегія комісарів складається із президента, восьми Віце-Президентів (включаючи трьох Виконавчих Віце-Президентів), Високого представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики /Віце-Президента Європейської Комісії та 18 комісарів.

Кандидатуру на посаду Президента Європейської Комісії висувають лідери країн-членів ЄС у Європейській Раді, враховуючи результати виборів до Європарламенту. Кандидат повинен отримати підтримку більшості депутатів.

Кандидати на посаду комісара представляють своє бачення перед Європарламентом та відповідають на запитання. Після цього парламентарі голосують, чи приймати колегію комісарів. Нарешті, їх призначає Європейська Рада кваліфікованою більшістю голосів.

Президент формує політичний порядок денний Єврокомісії, визначає її організацію та розподіляє сфери відповідальності між комісарами. Президент Комісії представляє її на засіданнях Європейської Ради та Європарламенту, самітах G7 і G20, а також заходах із країнами з-за меж ЄС.

Щоденну діяльність Комісії забезпечують її співробітники, організовані в департаменти, відомі як Генеральні директорати (DGs), кожен з яких відповідає за певну сферу політики.

Як обирається головування в Раді ЄС та що це означає?

Кожна країна ЄС по черзі головує в Раді ЄС протягом шести місяців. Це означає, що кожна держава-член – незалежно від її розміру – має змогу головувати в Раді. Черга настає кожні 13,5 років.

Держава, що головує, відповідає за роботу Ради над законодавством ЄС, впорядкований законодавчий процес, безперервність функціонування Європейського Союзу та співпрацю між країнами-членами. Для цього держава має діяти як чесний і неупереджений посередник.

Одним із головних завдань країни, що головує в Раді ЄС, є планування та головування на засіданнях Ради та її постійних комітетів, таких як Комітет постійних представників (Coreper), а також робочих груп і комітетів, які займаються конкретними питаннями.

Країна-голова також стежить за тим, щоб обговорення проходили належним чином і дотримувалися правил та процедур роботи Ради.

Вона організовує різні офіційні та неофіційні зустрічі в Брюсселі та на своїй території.

Країна, що головує представляє Раду у відносинах з іншими інституціями ЄС і сприяє досягненню згоди щодо законодавчих документів.

Країна-голова тісно співпрацює із Президентом Європейської Ради та Високим представником ЄС із закордонних справ і безпекової політики. Вона підтримує їхню роботу й іноді може виконувати певні завдання на запит Високого представника. Наприклад, може головувати на засіданнях Ради із закордонних справ, коли обговорюються питання спільної торгової політики.

Деталі про поточне й майбутні головування, їхні програми, пріоритети й сайти можна знайти тут.

Як визначається політичний напрям і законодавство ЄС?

Європейський Союз – це більше, ніж просто конфедерація країн, проте це не федеративна держава. Його структура не відповідає жодній традиційній правовій категорії. Це історично унікальне утворення, система прийняття рішень якої постійно еволюціонує вже понад 60 років.

Договори (treaties), які є «первинним» законодавством, – це основа для великого обсягу «вторинних» законів. Вони мають прямий вплив на повсякденне життя громадян ЄС. «Вторинне» законодавство охоплює переважно регламенти, директиви й рекомендації, прийняті інституціями ЄС.

Ці закони, разом із загальною політикою ЄС, є результатом рішень, ухвалених Парламентом (який представляє народ), Радою (яка представляє національні уряди) та Комісією (виконавчим органом, незалежним від урядів країн ЄС, що захищає колективні інтереси ЄС).

Яка функція Високого представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики?

Високий представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики опікується спільною зовнішньою, безпековою й оборонною політиками Євросоюзу.

Високий представник відповідальний за:

• керування спільною зовнішньою та безпековою політиками ЄС: внесення пропозицій щодо формування цих політик і забезпечення виконання рішень, ухвалених Європейською Радою та Радою ЄС;
• досягнення згоди між країнами-членами ЄС, включаючи головування на засіданнях міністрів закордонних справ, оборони, торгівлі та розвитку;
• оперативне управління військовими та цивільними місіями й операціями ЄС по всьому світу;
• забезпечення узгодженості та послідовності зовнішніх дій ЄС: координування різних аспектів зовнішньої діяльності ЄС (наприклад, торгівлі, розвитку, політики сусідства й гуманітарної допомоги);
• представлення ЄС у питаннях спільної зовнішньої та безпекової політик: політичний діалог від імені Євросоюзу та висвітлення позиції ЄС у міжнародних організаціях (наприклад, ООН і НАТО) або на переговорах (наприклад, ядерна угода з Іраном, діалог Белград-Приштина);
• регулярне інформування Європейського Парламенту щодо зовнішніх справ та безпеки;
• очолювання дипломатичної мережі ЄС, яка налічує близько 144 дипломатичних представництв у світі;
• управління Європейським оборонним агентством та Інститутом досліджень безпеки ЄС.

Дізнайтеся більше за посиланням.

Країни-члени продовжують відігравати власну дипломатичну роль, та Європейський Союз також набув глобального значення. Авторитет і вплив Європи зростають, коли ЄС поєднує свою економічну міць і торгову силу з поступовим упровадженням спільної політики безпеки й оборони.

Що таке COREPER і як він працює?

Комітет постійних представників ЄС (COREPER) – це ключова інституція у процесі прийняття рішень Євросоюзу. Він складається з постійних представників (по суті, послів) кожної країни-члена ЄС.

COREPER відіграє важливу роль у законодавчому й політичному процесах ЄС. Його основні завдання включають:

• координування роботи різних форматів Ради;
• забезпечення узгодженості політик ЄС;
• розроблення угод і компромісів, які потім подаються Раді для ухвалення.

У рамках COREPER представники держав ЄС обговорюють та намагаються досягти компромісу щодо запропонованих проєктів. Ці обговорення мають вирішальне значення, оскільки спрямовані на узгодження інтересів різних країн. Часто технічні деталі опрацьовуються в спеціалізованих робочих групах, які складаються з національних експертів. Ці робочі групи звітують перед COREPER.

Якщо COREPER досягає згоди, пропозиція передається міністрам у Раді, зазвичай для формального ухвалення без подальших обговорень. Якщо ж консенсусу досягти не вдається, питання передається міністрам Ради для подальших переговорів. Рада ЄС, проінформована COREPER, ухвалює остаточне рішення щодо пропозиції.

COREPER є центральним елементом ефективного функціонування ЄС, оскільки фільтрує та вирішує багато технічних і політичних деталей до того, як вони потраплять на вищий політичний рівень у Раді. Це робить процес ухвалення рішень більш ефективним і забезпечує ретельне опрацювання пропозицій.

Яка різниця між директивою, висновками, регламентом, рекомендацією та рішенням?

Регламент

Регламент (Regulation) – це обов’язковий законодавчий акт. Його положення мають застосовуватися по всьому ЄС. Наприклад, коли регламент ЄС щодо скасування плати за роумінг закінчив дію у 2022 році, Парламент і Рада ухвалили новий регламент, щоб покращити попередній документ і забезпечити єдиний підхід до плати за роумінг на наступні десять років.

Директива

Директива (Directive) – це законодавчий акт, що визначає мету, якої країни ЄС мають досягти в зазначений термін. Однак кожна країна самостійно вирішує, яким чином досягти цієї цілі. Наприклад, директива ЄС щодо одноразового пластику спрямована на зменшення його шкоди довкіллю шляхом обмеження або заборони використання таких предметів, як пластикові тарілки, трубочки та стаканчики.

Рішення

Рішення (Decision) є обов’язковим лише для тих, до кого воно адресоване (наприклад, країни ЄС або окремої компанії). Наприклад, Рада ухвалила рішення щодо дозволу Хорватії запровадити євро з 1 січня 2023 року. Це рішення стосувалося виключно цієї країни.

Рекомендація

Рекомендація (Recommendation) не є обов’язковою. Наприклад, коли Єврокомісія видала рекомендацію покращити прозорість власності та захистити редакційну незалежність медіапровайдерів у країнах ЄС, це не мало юридичних наслідків. Рекомендація дозволяє інституціям висловлювати свою позицію і пропонувати напрям дій без накладення юридичних зобов’язань.

Висновки

Висновки (Opinion) також дозволяють інституціям висловлювати позицію в необов’язковій формі. Їх можуть надавати основні інституції ЄС (Комісія, Рада, Парламент), а також Комітет регіонів і Європейський соціально-економічний комітет. Наприклад, Європейський соціально-економічний комітет оприлюднив висновки щодо стратегії «NextGenerationEU» для малих і середніх підприємств.

Як відбувається розширення й набуття членства в ЄС?

У грудні 2002 року Європейська Рада запросила 12 країн приєднатися до ЄС. Європейські країни, які десятиліттями були позбавлені демократичних свобод, нарешті змогли знову стати частиною демократичної спільноти європейських націй. Таким чином, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія,  стали членами ЄС у 2004 році разом із середземноморськими островами Кіпром і Мальтою. Болгарія та Румунія приєдналися у 2007 році, а Хорватія – у 2013 році.

Європейська інтеграція – це політичний і економічний процес, відкритий для всіх європейських країн, які готові підписати договори та взяти на себе відповідні обов’язки згідно із законодавством ЄС. Згідно з Лісабонським договором (Стаття 49), будь-яка європейська держава може подати заявку на членство в ЄС за умови, що вона поважає принципи свободи, демократії, прав людини, основних свобод і верховенства права.

У 1993 році Європейська Рада визначила три критерії («Копенгагенські критерії»), які має виконати кожна країна для набуття членства. Держави повинні:

• мати стабільні інституції, які гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу до меншин;
• мати функціональну ринкову економіку та здатність впоратися з конкурентним тиском і ринковими силами в ЄС;
• мати спроможність виконувати зобов’язання щодо членства, включаючи підтримку цілей Євросоюзу, а також державне управління, здатне впроваджувати закони ЄС.

Переговори щодо членства («переговори про вступ») відбуваються між країною-кандидатом і Європейською Комісією, яка представляє ЄС. Після їх завершення рішення про прийняття країни до ЄС має бути ухвалене одностайно всіма державами-членами на засіданні Ради. Європейський Парламент також повинен схвалити це рішення абсолютною більшістю голосів. Потім договір про приєднання має бути ратифікований державами-членами та країною-кандидатом відповідно до їхніх конституційних процедур.

Країни-кандидати отримують від ЄС «допомогу на етапі перед вступом» для економічного розвитку протягом періоду переговорів. Крім того, вони зазвичай укладають угоди про стабілізацію та асоціацію з ЄС. У межах цих угод ЄС контролює економічні й адміністративні реформи, які країни-кандидати повинні виконати, щоб відповідати умовам членства в ЄС.

Дізнайтеся більше про шлях України, Молдови та Грузії до членства в ЄС за посиланням.

Пріоритети зовнішньої політики ЄС: співпраця зі Східним партнерством, Західними Балканами та Південним сусідством

У 2004 році була започаткована Європейська політика сусідства, яка регулює відносини ЄС із 16 найближчими східними та південними сусідами (Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Молдовою та Україною на сході, а також Алжиром, Єгиптом, Ізраїлем, Йорданією, Ліваном, Лівією, Марокко, окуповані палестинські території, Сирією й Тунісом на півдні).

Східне партнерство було започатковане у 2009 році з метою зміцнення та поглиблення політичних і економічних відносин між ЄС, його державами-членами та шістьма країнами-партнерами у регіоні Східної Європи й Південного Кавказу.

Воно сприяє досягненню багатьох глобальних цілей, зокрема Паризької угоди щодо зміни клімату та Порядку денного ООН на 2030 рік із Цілями сталого розвитку. Східне партнерство також спрямоване на підвищення стабільності, процвітання та стійкості країн-сусідів ЄС, що визначено у Глобальній стратегії зовнішньої політики та політики безпеки ЄС.

Україна, Молдова та Грузія подали заявки на членство в ЄС у 2022 році. Того ж року Україні й Молдові був наданий статус кандидатів, а Грузії – у 2023 році. Україна та Молдова розпочали переговори про вступ у 2024 році.

Країни Західних Балкан (Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово, Північна Македонія, Сербія та Чорногорія) є частиною Європи, географічно оточеною державами-членами ЄС. Євросоюз активно підтримує цей регіон, а з 2003 року допомагає інтеграції регіону до ЄС. З того часу перспектива членства сприяла проведенню політичних і економічних реформ у цих країнах, що покращило демократичні процеси.

Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Сербія та Чорногорія офіційно отримали статус кандидатів, тоді як Косово розглядається ЄС як потенційний кандидат.

Туреччина є країною-кандидатом з 1999 року.

Дізнайтеся більше про Східне партнерство, Західні Балкани, Південне сусідство та процес розширення ЄС.

Хто такий комісар з питань розширення?

Єврокомісар з питань розширення координує процес розширення Європейського Союзу та розвиток відносин ЄС із країнами регіону.

Обов’язки комісара, який працює разом із Високим представником/Віце-президентом і за підтримки Генерального директорату Європейської Комісії з питань політики сусідства та переговорів про розширення ЄС (DG ENEST), включають:

• співпрацю із країнами, які мають перспективу членства в ЄС, для підготовки їх до вступу, підтримку необхідних структурних реформ і забезпечення сталих політичних зобов’язань;
• роботу над поступовою інтеграцією країн-кандидатів на вступ до ЄС з особливим акцентом на верховенстві права та фундаментальних цінностях;
• координація підтримки Україні, яку надає Європейська Комісія, та об’єднання процесів вступу до ЄС і відновлення країни;
• заохочення регіональної інтеграції, добросусідських відносин, примирення та вирішення двосторонніх спорів;
• розроблення скоординованого підходу до підтримки країн Південного Кавказу, включно з питаннями регіональної взаємодії;
• роботу над Чорноморською стратегією, яка об’єднає політики та дії ЄС;
• інформування про переваги розширення.

DG ENEST підтримує комісара у реалізації політики розширення ЄС та Східного сусідства. У сфері розширення він допомагає країнам, які мають перспективу приєднання до ЄС, виконати критерії, визначені Договором про Європейський Союз та Європейською Радою.

DG ENEST також керує значною частиною фінансової та технічної допомоги ЄС для країн-кандидатів або потенційних країн-кандидатів, а також країн Східного сусідства ЄС, зокрема Вірменії, Азербайджану та Білорусі.

Дізнайтеся більше про розширення та Східне сусідство.

Де знайти інформацію про події ЄС та як отримати акредитацію?

Рада ЄС/Європейська Рада

Журналісти, фотографи й телевізійні знімальні групи повинні отримати акредитацію для доступу до зон для преси. Журналісти повинні бути штатними чи позаштатними працівниками в медіаорганізаціях, які регулярно пишуть про ЄС, і журналістика має бути їхнім основним джерелом доходу.

Запити перевіряються пресслужбою Ради відповідно до критеріїв, визначених разом із Міжнародною асоціацією преси.

Запити на отримання річного бейджа також проходять перевірку безпеки. Надана інформація використовується генеральним секретаріатом Ради ЄС та може бути надіслана одному або кільком національним органам безпеки.

Дізнайтеся більше про правила акредитації тут.

Представники ЗМІ, які бажають висвітлювати саміти ЄС, повинні зареєструватися після відкриття акредитації (зазвичай за шість тижнів до саміту) і завершити процес до встановленого кінцевого терміну.

Підпишіться на сторінку Ради в соцмережі X або сповіщення, щоб отримувати сповіщення про акредитацію на майбутні події.

Європейський Парламент

Журналісти, фотографи та аудіовізуальні команди, які працюють у медіаорганізаціях і не мають перепустки із загальним доступом до інституцій ЄС, повинні подати заявку на акредитацію для входу до приміщень Європарламенту.

Детальнішу інформацію про акредитацію можна знайти за посиланням.

Підпишіться на сповіщення про порядок денний Європарламенту.

Ознайомтеся з інструкціями для преси, що містить огляд складу й повноважень Європарламенту, політичних пріоритетів, завершених і поточних робіт, довідкові матеріали, графіки, дані громадської думки та корисні контакти. Вони покликані допомогти журналістам швидко знаходити актуальну інформацію та легко орієнтуватися на сайті Парламенту.

Європейська Комісія

Журналісти, фотографи та телевізійні знімальні групи повинні отримати акредитацію для доступу до зон для преси. Типи акредитацій доступні за цим посиланням.

Стежте за новинами та подіями Єврокомісії, а також підписуйтесь на сповіщення за посиланням або надіславши електронного листа на [email protected].

Європейська служба зовнішньої дії

Підпишіться на інформаційний бюлетень, щоб залишатися в курсі останніх новин і подій.

Стежте за Європейською службою зовнішньої дії у соціальних мережах:

https://x.com/eu_eeas

https://www.facebook.com/EuropeanExternalActionService

https://www.instagram.com/eudiplomacy/

https://www.linkedin.com/company/european-external-action-service/

https://www.youtube.com/user/EUExternalAction

EUvsDisinfo – це флагманський проєкт оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій при Європейській службі зовнішньої дії. Його мета – покращити прогнозування, виявлення та протидію прокремлівським дезінформаційним кампаніям.

Основне завдання EUvsDisinfo – підвищення обізнаності громадськості, виявлення дезінформаційних операцій і розвиток стійкості до цифрових інформаційних загроз та медіаманіпуляцій.

Стежте за сайтом EUvsDisinfo.

Стежте за EUvsDisinfo у соціальних мережах:

https://www.facebook.com/EUvsDisinfo/

https://x.com/EUvsDisinfo

https://www.linkedin.com/company/euvsdisinfo/

https://www.youtube.com/channel/UCAiQd5dj168VcYa6Nly_jIw/featured

https://www.instagram.com/EUvsDisinfo/

https://www.threads.net/@euvsdisinfo/

Де знайти офіційні аудіовізуальні матеріали інституцій ЄС?

Рада ЄС/Європейська Рада

Відео- та фотоархіви доступні за цим посиланням, а трансляції можна завантажити тут. Використовуючи ці матеріали, обов’язково вказуйте авторські права: @European Union.

Використання матеріалів є безплатним, однак потрібно зазначати джерело. Деякі матеріали не можна редагувати. Для редагування потрібно отримати дозвіл Центральної аудіовізуальної бібліотеки. Докладніше читайте в розділі «Авторське право».

Аудіовізуальний контент телевізійної якості доступний через супутник на EbS та EbS+. Це інформаційний телесервіс євроінституцій, де можна безплатно завантажувати високоякісні фотографії, аудіо (MP3) та відео (MPEG2).

Відео EbS висвітлюють діяльність Європейської Комісії, Європейського Парламенту, Європейської Ради, Ради ЄС, Європейського центрального банку тощо. Крім цього, доступні трансляції пресконференцій, брифінгів і пленарних засідань Парламенту та Ради.

На сайті можна знайти необроблені відеоматеріали, новинні кліпи та пресрелізи у відеоформаті. Тут також розміщено відеозаписи візитів офіційних осіб ЄС до країн Східного партнерства, які можуть бути використані національними телеканалами, з можливістю онлайн-трансляції поточних програм протягом семи днів з моменту виходу в ефір.

Європейський Парламент

Європарламент пропонує аудіовізуальні послуги та ресурси для медіапрофесіоналів безплатно. Для отримання детальнішої інформації можна звернутися до пресофіцерів аудіовізуального відділу, відвідати вебсторінку або прочитати онлайн-брошуру.

Мультимедійний центр Європейського Парламенту пропонує високоякісні відеоролики та фотографії, які можна безкоштовно завантажити та використовувати. Увесь спектр необроблених і відредагованих матеріалів, створених Європарламентом, постійно зберігається в аудіовізуальному сховищі Європарламенту. Тут можна знайти фото- та відеоматеріали з минулих і поточних заходів, а також архівні матеріали. Зв’яжіться зі співробітниками медіатеки електронною поштою ([email protected]), і вони допоможуть вам знайти необхідні матеріали. Використовуючи ці матеріали, обов’язково вказуйте авторські права: © European Union – YYYY (рік).

Фотобібліотека Європарламенту містить понад 600 тисяч зображень, зібраних у 42 тисячі фотонаборів. Професійні фотографи також можуть запропонувати індивідуальні фото відповідно до вашого запиту.

Фотопослуги доступні для журналістів, які беруть інтерв’ю в євродепутатів, і внутрішніх служб, що висвітлюють інституційну діяльність. Ці запити слід подавати за 48 годин, за винятком пленарних засідань, коли крайній термін встановлено в п’ятницю опівдні ([email protected]). Треба зауважити, що можливості цього фотосервісу обмежені наявністю персоналу.

У розділі трансляцій мультимедійного центру можна переглядати графік засідань Парламенту (пленарні засідання та засідання комітетів) й завантажувати відео із прямих трансляцій. Коди для вставки доступні за запитом.

Крім цього, журналісти можуть скористатися теле- і мультимедійними засобами в Європарламенті у Страсбурзі та Брюсселі. Парламент надає обладнані студії для трансляцій, мультимедійні майданчики, радіостудії та знімальні групи за умови попереднього бронювання. Робочі місця для аудіовізуальних засобів масової інформації на важливих локаціях Європарламенту також можна забронювати на вибрані часові проміжки або на весь день. Усі приміщення Парламенту доступні для журналістів безплатно.

Європейська Комісія

Фотоархів Єврокомісії містить фотографії офіційних осіб і подій – від портретів Президентки та колегії до ілюстративних матеріалів про ЄС. У розділі «Хто є хто» представлена фотогалерея лідерів ЄС. Усі матеріали доступні тут.

Якщо відсутні спеціальні повідомлення про авторські права, контент, що належить Європейській Комісії, надається за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International (CC BY 4.0). Вона дозволяє використовувати, змінювати та поширювати матеріали за умови обов’язкового зазначення авторства та зроблених змін. Під час використання матеріалів необхідно вказувати авторські права, що супроводжують кожен окремий файл. Якщо немає інших рекомендацій, зазначте такі авторські права:

© Європейський Союз, 2025, CC BY 4.0

Європейська служба зовнішньої дії

Відео та фото, пов’язані з діяльністю ЄС у всьому світі, можна знайти в медіагалереї Європейської служби зовнішньої дії. Для зручності використовуйте фільтри або пошук за ключовими словами.

Як звертатися до інституцій та посадових осіб ЄС із медійними запитами?

Рада ЄС/Європейська Рада

Пресслужба Ради ЄС надає медіа точну, своєчасну й об’єктивну інформацію про діяльність Ради ЄС, Європейської Ради та Єврогрупи, а також про політику ЄС у процесі становлення.

Речники та пресофіцери Ради часто надають інформацію на умовах анонімності. У журналістських матеріалах вони згадуються як «джерела в ЄС» або «посадовці ЄС», але їхні імена й посади не розкриваються. Однак, за домовленістю, речники іноді можуть надати коментарі з можливістю цитування.

Пресконтакти можна знайти за посиланням.

Європейський Парламент

Пресслужба Європарламенту надає журналістам фактичну та об’єктивну інформацію про діяльність інституції, а також практичну й технічну допомогу. Пресофіцери Парламенту можуть надати інформацію про законодавчі досьє, які розглядаються, та доступні аудіовізуальні ресурси й контакти.

Підрозділ речника відповідає на запити медіа, не пов’язані із законодавчою діяльністю Парламенту, та реагує на спроби поширення дезінформації. Цей підрозділ очолює Дельфін Колар, яка є виконувачкою обов’язків речниці Європарламенту.

Якщо вам потрібна детальна інформація про діяльність Парламенту, конкретну тему чи комітет, за посиланням можна знайти список координаторів з питань ЗМІ, які нададуть дані за вашим запитом. Інформація про те, які сфери політики та країни вони охоплюють, наведена поруч із їхніми іменами.

Кожна політична група та Президентка Європарламенту мають власні пресслужби.

Зауважте, що коментарі євродепутатів, членів комітетів або представників делегацій Європарламенту не вважаються офіційною позицією ЄС.

Європейська Комісія

Журналісти можуть звертатися до речників і прес-секретарів Єврокомісії та її представництв (делегацій ЄС).

Служба речників (The Spokesperson’s Service/SPP) є офіційним медіаголосом Єврокомісії. Вона організовує пресконференції, брифінги та є основним контактом для медіаорганізацій.

Речники можуть робити офіційні заяви або давати коментарі, що відображають позицію Європейської Комісії з різних питань. Головний речник Європейської Комісії має право виступати від імені Комісії як інституту та від імені її Президентки. Лише єврокомісари, голови генеральних директоратів Комісії та прес-секретарі мають право давати офіційні коментарі пресі від імені Європейської Комісії.

Європейська служба зовнішньої дії

Пресслужба Європейської служби зовнішньої дії є ключовим контактним пунктом для журналістів, які цікавляться зовнішньою політикою та питаннями безпеки ЄС. Вона надає інформацію про політичні пріоритети, пропозиції та рішення, організовує медіаподії й випускає різноманітні матеріали для преси, в тому числі заяви.

Які правила «on the record», «off the record» і «background briefing»?

«On the record» означає, що будь-яка надана інформація може бути процитована, опублікована та приписана особі, яка її озвучила. Ім’я та слова мовця є публічними, їх можна вільно використовувати в матеріалах і обговореннях.

«Off the record» означає, що надану інформацію не можна публікувати, цитувати чи приписувати особі, яка її надала. Вона призначена для створення контексту або допомоги журналісту в розумінні ситуації, але не для прямого використання в матеріалі. Ім’я і слова мовця є конфіденційними.

«Background briefing» означає, що інформація може бути використана медіа, але без цитування конкретної особи. Джерело згадується завуальовано (наприклад, «високопосадовець ЄС» або «особа, знайома з цим питанням»). Мета – надати контекст без розкриття джерела.

Якими перевагами користуються громадяни країн-членів ЄС?

Інституції та органи ЄС працюють над досягненням конкретних результатів для громадян країн-членів, зокрема:

• харчові продукти в ЄС відповідають суворим вимогам безпеки – одним із найжорсткіших у світі. Громадяни мають доступ до високих стандартів якості харчових продуктів та питної води;
• чіткі правила захисту прав споживачів діють при покупці товарів або послуг офлайн та онлайн;
• маркування СЕ підтверджує, що товари є безпечними. Наприклад, цей стандарт ЄС гарантує, що іграшки не містять хімікатів, які можуть спричинити рак, та у своєму складі не перевищують норм важких елементів, як-от ртуті;
• громадяни ЄС захищені найсильнішим у світі законодавством про конфіденційність і безпеку в інтернеті;
• багато видів тварин і птахів, а також їхні середовища проживання, охороняються законом. Заходи, погоджені на рівні ЄС, допомагають зберігати природу та її біорізноманіття;
• країни ЄС дотримуються суворих заходів для забезпечення високих стандартів якості повітря;
• громадяни ЄС можуть безплатно телефонувати на номер 112 з будь-якого стаціонарного чи мобільного телефону, щоб викликати швидку допомогу або отримати екстрену допомогу;
• громадяни ЄС мають право на медичне обслуговування у всіх країнах ЄС завдяки Європейській картці медичного страхування;
• громадяни ЄС мають право працювати – як наймані працівники або самозайняті – у будь-якій країні ЄС без окремого дозволу на роботу;
• підприємці можуть продавати свою продукцію на ринку ЄС без додаткових витрат і кількісних обмежень за умови відповідності стандартам ЄС;
• багато країн ЄС користуються єдиною валютою вже 25 років. Вона спрощує покупку товарів і послуг у країнах єврозони;
• перекази в євро між банками різних країн коштують стільки ж, скільки внутрішні транзакції;
• європейське законодавство захищає банківські депозити. Якщо банк збанкрутує, власник рахунку може отримати до 100 тисяч євро компенсації протягом семи днів;
• громадяни ЄС мають право вільно подорожувати 27 країнами ЄС із чинним паспортом або національною ідентифікаційною карткою.

Дізнайтеся, що ЄС робить для громадян України, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії та Молдови.