Вільна преса для вільного міста

Dnipro.media Анни Матвієнко показує місту, як працює влада – і як громадяни можуть впливати на неї

У 2022 році Анна Матвієнко сиділа в офісі зі скляними стінами в Берліні. Це було саме те місце, до якого вона наполегливо йшла: міжнародна команда, висока посада, виважені розмови про зростання й ефективність. Вона побудувала кар’єру в технологічній сфері – керувала SEO-командами, вела складні проєкти, впевнено орієнтувалася у мові глобального бізнесу.

Зовні Європа спостерігала за тим, як розгортається війна в Україні, але всередині про це ніхто не говорив.

«Я зрозуміла, що почуваюся абсолютно самотньою», – каже вона.

Війна вже роздирала її країну. Але найбільше Анну тоді стривожило дещо тихіше: відсутність терміновості, інтересу, усвідомлення. Відчуття, що її реальність і реальність мільйонів українців стали далекими й абстрактними. За кілька місяців вона повернулася в Україну.

Її чоловік зробив власний вибір. Не маючи військового досвіду, він пішов служити і сьогодні працює оператором дронів на передовій. Анна ж обрала іншу форму захисту.

Питання, яке ніхто не ставив

Повернувшись до рідного Дніпра, Анна почала волонтерити – збирати кошти, доставляти допомогу, підтримувати оборону всіма можливими способами.

Тоді вона натрапила на цифру, яка її приголомшила: лише 1% міського бюджету витрачався на військові потреби. «Я подумала, що це не може бути правдою», – згадує вона.

Anna Matvienko

Anna Matvienko

Дніпро – не периферійне місто. Це третє за величиною місто України, великий промисловий центр і ключовий гуманітарний хаб, який приймає поранених, переселенців і наслідки війни з областей під постійними обстрілами.

І все ж ця цифра залишалася незмінною. «Я перевіряла знову і знову. Це була правда. І я не могла зрозуміти, як таке можливо».

Вона почала ходити на протести, ставити запитання, тиснути на місцеву владу. Але доступ був обмежений, а прозорості майже не було. І що більше вона занурювалася, то ясніше ставало: проблема значно глибша, ніж один рядок у бюджеті.

Дніпру бракувало не лише відповідей. Йому бракувало незалежної журналістики.

Незалежні медіа фактично були відсутні, пригнічені сильним політичним впливом. Багато журналістів виїхали до Києва, а місцеві медіа часто були пов’язані з міською владою. У місті з населенням понад мільйон людей медіа були політично залежними, комерційно обмеженими або просто не існували. «Якщо люди не мають інформації, – каже Анна, – вони не мають влади».

Починаючи з нуля

Вона ніколи не працювала в редакції, але розуміла, як працюють системи та як зростає аудиторія. Тож вирішила почати з нуля.

Разом із журналісткою та головною редакторкою Нікою Єгоровою вона заснувала Dnipro.media у 2024 році. Як і багато подібних ініціатив, усе почалося з двох людей і таблиці.

Ідея була простою і водночас радикальною для цього контексту: створити незалежну платформу, що пояснює, як працює місто, і тримає владу підзвітною. Вони почали з того, що ніхто системно не висвітлював: засідання міськради, публічні закупівлі, бюджетні рішення, механізми місцевої влади. Вони перекладали бюрократичну мову на зрозумілу людям, перевіряли документи, зіставляли факти й готували матеріали на основі першоджерел.

І вони були присутні. «Ми вирішили, що будемо відвідувати кожне засідання міськради, – каже Анна. – Навіть якщо нас там не хочуть бачити».

Присутність як тиск

Часто так і було. Журналісти Dnipro.media неодноразово стикалися з перешкодами при спробах потрапити на офіційні засідання – ці випадки документувалися й передавалися міжнародним організаціям. Але вони не відступили.

Сьогодні їхні журналісти регулярно присутні на цих засіданнях. Вони розповідають, як голосують депутати, які рішення ухвалюються і як витрачаються бюджетні кошти – те, що ще недавно було майже невидимим.

У багатьох випадках вони єдині, хто це робить. І їхня робота вже має вплив: національні медіа посилаються на їхні матеріали, а розслідування поширюються по всій Україні та за її межами.

Але для Анни вплив – це не лише охоплення. Це зміна очікувань.

«У Дніпрі люди не звикли до незалежних медіа, – каже вона. – Вони завжди питають: хто за цим стоїть? Хто це оплатив?»

Її відповідь проста: «Ніхто. У цьому й сенс».

Формування аудиторії

Dnipro.media не схоже на традиційні регіональні медіа. Його аудиторія – молода, переважно люди двадцяти-тридцяти років. Тон матеріалів коливається між розслідувальною журналістикою та доступною, живою оповіддю. А поширення відбувається не лише через сайт, а й через Instagram і TikTok.

«Якщо писати лише серйозні розслідування, люди не зацікавляться, – пояснює Анна. – Треба йти назустріч аудиторії – і вже потім вести її глибше».

Вуличне опитування може перерости в пояснення того, як працює політика. Вірусний пост – до великого розслідування. Менш ніж за рік платформа стрімко зросла: сотні тисяч переглядів, віддана аудиторія і спільнота підтримки.

Вони проводять події, організовують дискусії, постійно експериментують. Мета – не лише інформувати, а й спонукати до дій. «Ми називаємо це ввічливим способом змусити людей діяти», – каже Анна.

Втім, виклик сталості залишається. Як і багато незалежних медіа в Україні, Dnipro.media працює у крихкому середовищі: обмежене фінансування, безпекові ризики, постійний тиск.Був момент, коли команда пів року працювала без зовнішньої підтримки, використовуючи власні кошти. Підтримка Європейського фонду за демократію надійшла у критичний момент і дозволила їм відновити команду, стабілізувати роботу та продовжити розвивати Dnipro.media як незалежну платформу.

«Це дало нам змогу перевести подих, – каже Анна. – Ми просто не могли зупинитися».

У часи війни

Усе це відбувається під постійним тиском війни. У Дніпрі посилилися атаки дронів, сирени лунають постійно, відключення світла стали звичними, а родини розділені між фронтом і домом.

Редакція живе в цій реальності: хтось виїжджає, когось мобілізують, знайти нових людей стає складніше. Кожну історію оцінюють, зважаючи не лише на важливість, а й на можливі наслідки в такому крихкому середовищі.

«Завжди є баланс, – каже вона. – Треба інформувати, але не сіяти паніку».

Dnipro.media ще молоде, але в місті, де незалежна журналістика майже не існувала, воно вже змінює межі можливого – завдяки наполегливості, присутності й готовності ставити питання, які ніхто інший не ставить.

На запитання, кого вона вважає героєм, Анна відповідає: «Усіх, хто залишається в Україні та щось для неї робить». А потім додає ім’я – Ніка, її співзасновниця.

«Вона робить це все, виховуючи двох маленьких дітей, – каже Анна. – Я не уявляю, як їй це вдається».

Це маленька деталь. Але вона точно передає суть цієї історії. Бо зрештою Dnipro.media – це не лише про журналістику. Це про людей, які посеред війни обирають не лише вистояти, а й будувати.

Dnipro.media отримало підтримку від Європейського фонду за демократію (EED) – незалежної грантової організації, створеної у 2013 році Європейським Союзом і державами-членами ЄС як автономний міжнародний трастовий фонд для підтримки демократії у країнах-сусідах, Туреччині, на Західних Балканах та за їх межами.

EED підтримує організації громадянського суспільства, продемократичні рухи, громадських і політичних активістів, а також незалежні медіа й журналістів, які працюють задля розвитку плюралістичної демократичної системи.

Фонд було створено ЄС як незалежний, додатковий механізм для надання швидкої і гнучкої технічної й фінансової підтримки процесам демократизації та захисту прав людини у країнах-сусідах ЄС.