Вартість підтримки України: міф чи тягар для ЄС?

У брюссельських дебатах і на національних — особливо популістських — виборчих майданчиках місяцями лунає одна й та ж теза: «фінансування України надто дорого обходиться» Європейському Союзу. Однак цифри говорять про інше: нині витрати ЄС співмірні з ціною поразки у війні, за якої Росія пішла б далі — до прямого зіткнення з НАТО, що несло би значно більші ризики.

Ця суперечка знаходить своє відображення і в інтерпретації різними медіа витрат на підтримку України. Видання «The Journal», що входить до складу транскордонної європейської журналістської ініціативи «PULSE», провело дослідження, аби за допомогою детальних розрахунків розвінчати міф, наче «фінансування України коштувало Ірландії мільярди євро». Натомість заява угорського новинного сайту «Origo» про те, що «витрачати гроші на Україну — це як лити воду в дірявий мішок», ілюструє типову для сьогодення риторику провладних медіа щодо чутливих для угорців тем.

У Європі формується чіткий тренд: дедалі більше політиків будують кампанії на твердженні, що «фінансовий тягар війни в Україні є надмірним». І це відбувається у вирішальний момент — коли Європа змушена взяти на себе повну відповідальність за фінансування війни, яка за тривалістю вже наближається до двох світових, тоді як Вашингтон поступово відходить на другий план. Це, своєю чергою, стає серйозним випробуванням для здатності європейських лідерів до політичних домовленостей, а також для правових рамок самого ЄС.

Хто підтримує Україну?

Актуальні дані ініціативи Кільського інституту «Ukraine Support Tracker» показують, що Угорщина витрачає на підтримку України порівняно небагато — попри, а можливо, й саме через близькість війни.

Натомість менш заможні держави Балтії, а також нордичні країни, витрачають найбільше відносно свого ВВП. Польща, Чехія та Словаччина також демонструють виняткову щедрість у «середньому діапазоні», тоді як за абсолютними обсягами лідирують Німеччина та Франція.

Водночас серед міжнародних кредиторів і донорів існує широкий консенсус щодо нагальної потреби гарантувати безперервну підтримку України. В заяві від 26 листопада 2025 року Міжнародний валютний фонд (МВФ) підкреслив: «Оперативні дії донорів є критично необхідними для запобігання проблемам із ліквідністю».

МВФ наголошує, що фіскальні й зовнішні фінансові потреби України є величезними, а ризики — «винятково високими» через тривалість та інтенсивність війни й коливання донорської підтримки. Світовий банк оцінює зовнішні фінансові потреби України у 2025 році в 37 млрд євро — отже, забезпечення фінансування з початку 2026 року є нагальним.

Свіжі дані Кільського інституту також сигналізують про різке падіння військової й оборонної підтримки у 2025 році. Україна переживає рік із рекордно низькою кількістю нових рішень про надання допомоги з початку повномасштабної війни у 2022 році. Європа виділила лише близько 4,2 млрд євро військової допомоги — цього недостатньо, щоб компенсувати припинення підтримки США.

Водночас внутрішні диспропорції в Європі зросли: Франція, Німеччина та Велика Британія значно збільшили свої внески, але відносно ВВП усе ще поступаються нордичним країнам. Натомість Італія та Іспанія зробили мінімальні внески.

Варто зазначити, що Німеччина є головним донором систем ППО й танків, тоді як Польща, Чехія та країни Балтії передали найбільше важкого озброєння.

Ірландія також активно долучається: цього місяця прем’єр-міністр Міхал Мартін оголосив про фінансову підтримку України в розмірі 125 млн євро у межах п’ятирічного партнерства — додатково до попередньо оголошених 35,4 млн євро гуманітарної та стабілізаційної допомоги.

Крім цього, витрати на біженців особливо відчутні в Німеччині, Польщі, Румунії й Чехії.

Скільки ЄС витрачає на Україну: цифри й факти

За даними Європейської парламентської дослідницької служби (ЄПДС) за жовтень 2025 року, інституції ЄС та 27 держав-членів у форматі «Team Europe» мобілізували близько 177,5 млрд євро фінансової, військової та гуманітарної допомоги Україні з лютого 2022 року.

Сюди входить макрофінансова допомога та програма «Ukraine Facility» із бюджетом 50 млрд євро на 2024–2027 роки, з яких 38,27 млрд євро — це пряма бюджетна підтримка, переважно у вигляді пільгових кредитів. Також враховується військова допомога, яку ЄПСД оцінює в 63–65 млрд євро, включаючи поставки держав-членів і виплати з Європейського фонду миру.

Нарешті, підтримка біженців — стаття витрат, яку громадськість рідко напряму пов’язує з Україною, — становить близько 155 млрд євро в період з початку 2022 року до серпня 2025-го за оцінками ЄПДС.

Всього програми ЄС, військова допомога й витрати на біженців складають приблизно 330 млрд євро за 3,5 роки. У річному вимірі це 90–100 млрд євро, тоді як ВВП ЄС-27 у 2024 році перевищував 15 трлн євро, — а це приблизно 0,6–0,7%.

ЄІБ та ЄБРР: «економіка воєнного розвитку» ЄС

Важливу роль відіграють і фінансові інституції ЄС. У липні 2025 року Група Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) повідомила, що мобілізувала для України 3,6 млрд євро підтримки та кредитів з початку повномасштабного російського вторгнення — переважно на енергетику, транспорт і фінансування малого й середнього бізнесу.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є найбільшим інституційним інвестором в Україні під час війни: на Конференції з відновлення України 2025 року в Римі банк повідомив про фінансування на суму 7,6 млрд євро і планує щорічно виділяти 1,5–2 млрд євро.

Це не «розкішні інвестиції», а електростанції, мости, системи теплопостачання, прикордонні пункти й розвиток малого бізнесу — усе те, без чого країна на передовій швидко перетворилася б на «хронічно нестабільного сусіда».

Європа чи США: хто насправді платить за війну?

На тлі трансатлантичної дискусії «хто платить більше?» останні дані свідчать, що цього року Європа стала основним фінансовим донором. Згідно з Кільським інститутом, із 2022 року інституції ЄС і держави-члени зобов’язалися надати Україні 165,7 млрд євро підтримки, тоді як США — близько 130,6 млрд євро.

Європейська парламентська дослідницька служба (ЄПДС) також зазначає, що станом на 2025 рік ініціатива «Team Europe» випередила США за загальним обсягом фінансової, гуманітарної та військової допомоги.

У сфері військового обладнання країни ЄС також виділили цього року трохи більше, ніж Вашингтон: 65,1 млрд євро проти 64,6 млрд євро, плюс ще 32,8 євро млрд європейських зобов’язань.

Втім, ситуація складніша: значна частина американської допомоги — це гранти, тоді як близько 75% фінансування ЄС становлять кредити на вигідних умовах із тривалим пільговим періодом і субсидією відсотків. Це зменшує негайні витрати, але означає більші довгострокові ризики — з розрахунком на погашення коштом російських активів або «репараційних кредитів».

Що дорожче: перемога України чи прорив Росії?

Парадоксально, але найсильнішим аргументом проти тези «Україна обходиться занадто дорого» є підрахунок вартості бездіяльності.

Дослідження норвезької аналітичної компанії «Corisk» та Норвезького інституту міжнародних справ порівнює два сценарії:

• Сценарій 1 — часткова перемога Росії: Москва відсуває фронт на захід, Україна змушена погодитися на «невигідне перемирʼя» та втрачає до половини території. Це коштувало б Європі 524–952 млрд євро лише на біженців і соціальні витрати за чотири роки, а з урахуванням додаткових оборонних витрат — 1,2–1,6 трлн євро.
• Сценарій 2 — перемога України: Європа озброює Україну (1,5 тис.–2,5 тис. танків, 2 тис.–3 тис. артсистем, до 8 млн дронів, сучасна ППО), що дозволяє відкинути російські війська і змусити Кремль до справедливого миру. Вартість оцінюється у 522–838 млрд євро за чотири роки — приблизно вдвічі менше, ніж у разі російської перемоги.

Скільки коштувала б війна Росії проти НАТО?

Офіційних розрахунків ЄС щодо війни проти НАТО немає, але існують оцінки потреб європейської оборони в разі втрати підтримки США.

За аналізом брюссельського аналітичного центру «Bruegel» у 2025 році, Європі знадобилося б щонайменше 300 тис. додаткових військових і близько 250 млрд євро щорічних оборонних витрат без допомоги США.

Згідно з норвезьким дослідженням, загальні витрати Європи сягнули б 1,2–1,6 трлн євро у разі війни Росії проти НАТО за описаним вище сценарієм 1.

Цього достатньо, щоб перевищити всі нинішні витрати ЄС на підтримку України — і це без урахування можливих руйнувань інфраструктури у країнах Балтії чи Скандинавії та нових хвиль біженців.

Автор: Ґйорґі Фольк

Матеріал підготовлено завдяки транскордонній співпраці європейських журналістів у межах проєкту EU NEIGHBOURS east.

Оригінальна стаття була опублікована угорською мовою у виданні HVG.