Європейський вибір Молдови: біля румунського кордону ЄС — ближчий і зрозуміліший

Республіка Молдова, яка з 2022 року є країною-кандидаткою на вступ до Європейського Союзу, підтвердила свій європейський курс на парламентських виборах минулого року. Тоді партія «Дія і солідарність» (PAS), яку заснувала президентка Майя Санду, здобула переконливу перемогу, отримавши понад 50% голосів і забезпечивши собі більшість у парламенті.

Водночас країна залишається розділеною між європейською перспективою та впливом Росії: майже половина виборців, які не підтримали PAS, проголосували за «Патріотичний блок» – проросійське формування, очолюване колишнім президентом Ігорем Додоном.

Ясси ближче, ніж Кишинів

Для молдован, які живуть найближче до кордону з ЄС – біля Румунії, – Росія здається далекою не лише на мапі, а й у повсякденному житті.

Комуна Загаранча в Унгенському районі розташована всього за 40 кілометрів від румунського міста Ясси. Столиця Молдови – Кишинів – значно далі, більш ніж за 120 кілометрів.

До складу комуни входять три села – Загаранча, Семень та Єлізаветовка – із загальною чисельністю населення 2 905 осіб.

У комуні реалізовано низку інвестиційних проєктів у межах національних програм, таких як «Європейське село», «Національний екологічний фонд» та програма «Європа вдома», що фінансуються за кошти ЄС. За даними місцевої влади, загальний обсяг європейських інвестицій у комуну в період з 2021 по 2025 рік становить приблизно 16 мільйонів молдовських леїв – понад 810 тисяч євро.

Поїздки до Румунії

Ми поспілкувалися з двома родинами із Загаранчі, щоб дізнатися, як живуть молдовани на кордоні з Європейським Союзом.

Віталіє Скрипкару протягом 30 років працював учителем музики, а останніми роками очолює Будинок культури в Загаранчі. Він навчає не лише дітей, а й організовує заходи для людей похилого віку.

Віталіє мешкає разом із великою родиною: дружиною, донькою, зятем та двома онуками, яких він дуже любить.

Ми застали родину в неділю наприкінці грудня. Поки онуки ще не прийшли, дружина Анжела прибирає подвір’я, а Віталіє готує дрова, щоб розтопити піч. Коли чай готовий, а на столі з’являються улюблені солодощі, родина Скрипкару збирається разом і обговорює плани на наступні вихідні.

До Румунії – на закупи

Нещодавно вони купили телевізор, але планують придбати ще один. Зазвичай такі покупки родина робить у Румунії.

«Мені легше дістатися до Ясс, ніж комусь із Келераша, бо місто Унгени стоїть на березі Пруту. Я купив телевізор у Румунії, в Яссах, бо там вигідніша ціна, і до того ж повертають ПДВ – частину грошей тобі компенсують», – пояснює Віталіє Скрипкару, маючи на увазі систему Tax Free.

Це правило дозволяє громадянам, які не проживають у ЄС, отримати назад суму податку на додану вартість за товари, придбані в Румунії чи інших країнах ЄС, і вивезти їх за межі Союзу. Система не поширюється на послуги, а товари мають бути куплені в авторизованих магазинах. Логотип Tax Free можна побачити безпосередньо в торгових точках. Мінімальна вартість покупки для повернення ПДВ – 175 євро з урахуванням податку.

Автомагістраль, збудована Румунією

Ясси вже близько, але незабаром стануть ще ближчими. Румунія за фінансуванням з програми SAFE Європейського Союзу будує останню ділянку автомагістралі Unirii довжиною 15,5 км, яка з’єднає населені пункти Тиргу-Нямц і Ясси з Унгенами – вже на території Молдови.

На кордоні в межах цього проєкту буде збудовано міст через річку Прут, який поєднає село Загаранча з комуною Голешть у повіті Ясси. Новий міст матиме по дві смуги руху в кожному напрямку та пішохідні тротуари. Його довжина перевищить 260 метрів, початкова ширина становитиме 13 метрів, а згодом міст розширять до 25 метрів.

З обох берегів Пруту також облаштують під’їзні дороги завдовжки по одному кілометру. Очікується, що новий міст буде введено в експлуатацію восени 2026 року. Загальна вартість проєкту – 30 мільйонів євро, з яких 16,4 мільйона фінансує Європейський Союз.

«Для порівняння, зараз ми їздимо через Скулень: це займає 30 хвилин дороги, а потім ще одна-дві години на митниці – залежно від потоку, місяця та дня. А коли цей міст буде готовий, ми зможемо дістатися центру Ясс за 20 хвилин», – додає Віталіє.

Молдовани працюють як у Європі, так і в Росії

Віталіє вважає, що у разі вступу Молдови до ЄС багато тих, хто виїхав за кордон у пошуках кращого життя, повернуться, щоб будувати майбутнє вдома. За переписом населення 2004 року в Загаранчі проживало 3 300 осіб; нині – трохи більше ніж 2 900.

«Якщо подивитися навколо, багато наших сусідів поїхали за кордон, до Європи; є й ті, хто поїхав до Росії, якось заробляючи на життя. В умовах, у яких наша країна жила з моменту здобуття незалежності, жити було нелегко», – каже Віталіє, додаючи, що в останні роки його родина відчула позитивний ефект від європейських інвестицій.

Його донька Крістіна розповідає, що до виходу в декрет працювала в мерії в межах проєкту, профінансованого коштами ЄС. «Ми ніколи не думали про еміграцію; ми хочемо жити в цій країні, працювати тут і виховувати тут наших дітей», – говорить вона.

«Моє майбутнє – тут»

Після родини Скрипкару ми їдемо до сусіднього села тієї ж комуни. У селі Семень на нас чекає родина Чімпоєш: мати Марія та двоє її дітей – Рафаель і Тетяна.

Неділя, і майже вся родина вдома; лише старший син перебуває в Кишиневі, де навчається на лікаря.

Марія вже 18 років працює медсестрою в районній міста Унгени після закінчення місцевого медичного коледжу. «Я люблю свою професію і виконую її з відданістю та емпатією до кожної людини, яка страждає», – каже вона.

Рафаель займається в танцювальному колективі «Unghenenii», а Тетяна грає на фортепіано.

«Мені подобається танцювати й популяризувати традиції Республіки Молдова, нашого народу. Ми їздили до Румунії на різні конкурси. Це країна, значно більш розвинена, ніж наша, – пояснює Рафаель. – Але вдома все одно краще».

«Я теж бачу своє майбутнє вдома», – каже Тетяна, яка також займається народними танцями.

Їхня мати Марія зазначає, що завдяки мистецькій діяльності дітей вона часто буває в Румунії, і згадує про реконструкцію Палацу культури, «яка є великою користю для дітей, адже вони мають кращі умови».

Вона перелічує кілька проєктів, реалізованих за підтримки коштів ЄС, але наголошує, що й сама Молдова має що запропонувати спільноті.

«Гарних людей – і зовні, і душею, а також цінності, які ми поділяємо й зберігаємо», – каже вона.

Між минулим і теперішнім

Однак «європейська мрія» тьмяніє, якщо далі рухатися вглиб країни. У 2025 році молдовська демократія зазнала серйозного випробування. Попри остаточну перемогу проєвропейських сил, російська дезінформація безупинно поширювала роз’єднувальні наративи. Розслідувальні медіа в Кишиневі викрили цілі мережі акаунтів із фальшивими ідентифікаторами, які поширювали російську пропаганду в Telegram, TikTok і Facebook.

Від півночі до півдня Молдова виглядає дуже по-різному: є громади, де спілкуються румунською, а є ті, де вживають російську, українську або гагаузьку мови. З огляду на складність ситуації люди користуються різними джерелами інформації.

Навіть у Кишиневі, столиці країни, люди старшого віку менш охоче погоджуються на фото- та відеозйомку й відповіді на запитання, тоді як молодь більш відкрита – про це свідчить репортаж HotNews.

«Було б чудово приєднатися до Європейського Союзу, але в нашій реальності ЄС нас не потребує. Ситуація в країні зараз така, що ми навіть не маємо нормального житла, робота погано оплачується, ціни зростають, пальне дорожчає – усе дорожчає. Я вже не кажу про освіту. Я студент, і це просто божевілля», – сказав один із молодих людей.

У селі Наславча – найпівнічнішому населеному пункті країни на кордоні з Україною – люди з недовірою ставляться до журналістів, не хочуть говорити й бояться, що можуть мати проблеми, якщо відкрито висловлять свою думку. Багато місцевих мають родичів і в Україні, і в Росії.

Село розташоване більш ніж за 200 кілометрів від Кишинева, на березі Дністра. Тут мешкає менше ніж 800 осіб, які майже виключно розмовляють російською.

51-річна Неля каже, що вона українка, але її сестра живе в Росії, де, за її словами, «життя краще, ніж у Молдові, бо там є хороша робота й зарплати». Саме тому Неля не бачить сенсу у вступі Молдови до Європейського Союзу.

«За радянських часів життя було стабільнішим», – говорить інша мешканка села, 45-річна Валерія.

Ще одна жителька, Наталія, боїться відповідати на запитання, пов’язані з політичною ситуацією в Молдові. «Завтра до мене прийде поліція, якщо я скажу вам щось не те», – каже вона, додаючи, що її родина родом із Білорусі.

Уряд у Кишиневі також не користується популярністю в цьому селі – про це свідчать результати як президентських, так і парламентських виборів. За умов високого рівня бідності в регіоні люди негативно сприймали заклики влади не брати гроші в обмін на голоси за проросійські сили. «Люди брали ці гроші через бідність і потребу. Таке життя», – пояснила одна з пенсіонерок готовність місцевих продавати свої голоси.

Втім, один із мешканців розповів, що раніше працював у ЄС. «Там за один день заробляєш більше, ніж тут за місяць», – сказав він. Він хотів би, щоб молдовани мали можливість працювати в будь-якій країні Європейського Союзу.

Авторка: Оксана Боднар

Оригінальна стаття була опублікована румунською мовою у виданні HotNews.ro