Всесвітній день води: вода під час війни – випадок України

Всесвітній день води: вода під час війни – випадок України

23 Березня, 2022

Європейський Союз та його міжнародні партнери єдині в засудженні жорстокої агресії Росії проти України. Вплив війни на мирне населення набуває жахливих масштабів. Станом на 20 березня, за даними Агентства ООН у справах біженців, через війну свої домівки покинули 10 мільйонів українців, з них близько 3,4 мільйона переїхали в сусідні країни. Величезну кількість невинних людей, включаючи жінок і дітей, було вбито. Згідно з підрахунками уряду, зруйновано інфраструктуру вартістю близько 90 мільярдів євро, включаючи будівлі, дороги, мости, лікарні, школи, промислові об’єкти та інше матеріальне майно.

Війна також згубно впливає на довкілля в Україні, Європі та світі. Згідно з Європейським агентством з питань довкілля, залежно від масштабів руйнувань, спричинених війною, та видів застосованої зброї токсичні хімічні речовини можуть зберігатися у воді, ґрунті та повітрі протягом десятиліть, завдаючи шкоди здоров’ю людей, середовищам існування та біологічним видам. На додачу до забруднення, руїн, сміття та руйнування екосистем, війни та відновлення після них є дуже ресурсомісткими, що створює додатковий тиск і потреби в енергії та будівельних матеріалах.

Як війна впливає на здоров’я людей та водні екосистеми?

Під час війни страждає як здоров’я людей, так і довкілля.

Пошкодження водопостачання та каналізації може позбавити людей права на доступ до води. Станції і мережі водопостачання та очищення стічних вод, системи моніторингу та інша важлива інфраструктура можуть повністю або частково перестати функціонувати через фізичне руйнування внаслідок обстрілів, перебої з електропостачанням, брак матеріалів або ж ситуації, коли обслуговуючий персонал втрачає контроль чи доступ до інфраструктури або вимушений покинути відповідні об’єкти.

Доступ до водопостачання та каналізації на українських територіях, безпосередньо зачеплених військовими діями, є однією з ключових проблем, що викликають стурбованість. Українські міста в облозі переживають надзвичайну гуманітарну кризу: Червоний Хрест охарактеризував ситуацію в Маріуполі як «апокаліптичну». Сотні тисяч мирних жителів втратили доступ до питної води. За повідомленнями ЗМІ, через припинення постачання харчів, води та електрики жителі Маріуполя були змушені розтоплювати сніг, щоб отримати питну воду, та готувати їжу на багатті. Нагадаємо, що право людини на воду та санітарію було визнано ООН у липні 2010 року.

У таких умовах ризик інфекційних захворювань, що передаються через воду, максимальний. Одним з таких інфекційних захворювань є холера. З 1960-х років південь України зазнав кількох епідемій холери. Останній спалах холери в Європі стався у 2011 році в Маріуполі. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у звіті за 2019 рік  зазначив, що під час конфліктів небезпечна вода може бути такою ж смертельною, як і кулі. У середньому діти у віці до 15 років, які живуть в умовах конфлікту, мають майже втричі більше шансів померти від хвороб, пов’язаних із небезпечною водою та санітарією, ніж від прямого насильства.

З дітьми молодшого віку ситуація гірша. Діти до п’яти років мають більш ніж у 20 разів більшу ймовірність померти від хвороб, пов’язаних із небезпечною водою та санітарією, ніж від прямого насильства.

Більше того, війни збільшують забруднення річок, озер, водно-болотних угідь і водоносних горизонтів. Наприклад, авіаудари та обстріли можуть знищити промислові об’єкти, сміттєзвалища та сховища відходів, у тому числі хвостосховища. Це може призвести до витоку небезпечних речовин.

Вода також може стати зброєю, і її використання для досягнення військових цілей не є новим явищем. Зруйнована дамба може затопити землі та міста далеко за течією, як, наприклад, у водозборах річки Дніпро. Захоплення стратегічної водної інфраструктури може саме по собі стати військовою метою. Наприклад, Росія захопила Каховську ГЕС, одну з найбільших в Україні. ГЕС розташована на водосховищі, що охолоджує Запорізьку атомну електростанцію, яка в свою чергу є найбільшою в Європі та входить до десятка найбільших у світі.

Війна також завдає серйозного удару транскордонному співробітництву. Війна призводить до транскордонного переміщення забруднення повітря та води, зокрема через річки в Чорне море з його чутливою екосистемою, яка вже була пошкоджена в останні десятиліття. Неможливо уявити, скільки часу знадобиться, щоб відродити діалог щодо басейнів річок, спільних з Росією та Білоруссю.

Що можна зробити, щоб захистити здоров’я людини від хвороб, що передаються через воду?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наголошує на важливості запобігання розвитку та поширенню захворювань, що передаються через воду, в умовах, коли ці захворювання можуть легко набути масштабів епідемії, особливо в постраждалих від війни або стихійних поселеннях.

Доступ до санітарних умов, включаючи миття рук, і достатньої кількості безпечної питної води є критичним для запобігання захворювань, що передаються через воду. Необхідно прискіпливо оцінити водопостачання, санітарію та гігієну в пунктах прийому переселених осіб та на прикордонних пунктах. Місцеві органи влади повинні ретельно стежити за мікробіологічною якістю питної води.

За потреби слід забезпечити аварійне водопостачання (наприклад, розфасовану воду, воду в цистернах та/або пересувні установки для очищення, дезінфекції та зберігання води). Біля туалетів завжди повинні бути пристосування для миття рук і достатня кількість мила.

Що вже робиться для води та довкілля, щоб підтримати Україну під час війни?

У зв’язку з нинішнім серйозним навантаженням на водний та екологічний менеджмент в Україні та втратою або пошкодженням значних частин мережі моніторингу країни пріоритетом стає збір достовірної інформації. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вже закликало українські громадські організації та інших партнерів допомогти зібрати дані для документування збитків, завданих довкіллю внаслідок війни. Державна екологічна інспекція (ДЕІ) в Україні продовжує фіксувати наслідки російської агресії на територіях, де розташовані очисні споруди.

15 березня виконуючий обов’язки Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець зустрівся з Комісаром ЄС з питань довкілля, океанів та рибальства Віргініусом Сінкявічюсом. Під час зустрічі в.о. Міністра визначив основні пріоритети свого відомства у зв’язку з наслідками військових дій у сфері довкілля.

Міжнародні організації також нарощують подібні зусилля, не в останню чергу задля того, щоб допомогти підтримати майбутню післявоєнну відбудову та забезпечити, щоб вона відбулася максимально безпечним для клімату та довкілля чином. Масштаб і вартість екологічних збитків також можуть стати предметом майбутніх судових справ у міжнародних судах щодо воєнних злочинів.

Сьогодні Україна потребує термінового доступу до безпечної питної води для регіонів, ізольованих війною. І їй знадобиться підтримка завтра, щоб відновити та відбудувати країну, включаючи водне та екологічне врядування, менеджмент та моніторинг.

ЄС та міжнародне співтовариство підтримують Україну та її народ, готові задовольнити їхні найнагальніші потреби і підтримати довгострокове відновлення та подальший розвиток країни.

Підготовлено програмою EU4Environment – Водні ресурси та екологічні дані в Східних країнах-партнерах у співпраці із Zoï Environment Network. https://www.eu4environment.org

Завантажити




Цікавитеся останніми новинами та можливостями?

Управління цим сайтом здійснюється Регіональною комунікаційною програмою «Східне сусідство ЄС» («EU NEIGHBOURS east») на 2020-2024 роки, що фінансується ЄС. Програма сприяє комунікаційній діяльності представництв Європейського Союзу в країнах Східного партнерства й працює під керівництвом Генерального директорату Європейської комісії з питань політики сусідства та переговорів із розширення, а також Європейська служба зовнішньої діяльності. Програма впроваджується консорціумом на чолі з B&S Europe.

Інформація на цьому сайті регулюється Положенням про обмеження відповідальності та захист персональних даних.
© Європейський Союз,