26 Жовтня, 2021

Як мешканець прифронтового села започаткував успішний бізнес

Більшість жителів Донецької області знайомі із сумною історією «Азовмаша», найбільшого машинобудівного підприємства, яке різко скоротило виробництво, а потім перестало регулярно виплачувати зарплату та звільнило велику кількість співробітників у 2012 році.

Постраждали тисячі робітників. Олександр Коренєв, який три роки пропрацював дуговим зварювальником на Азовмаші, був одним із них.

Коли він втратив роботу, йому було важко відразу знайти щось пристойне. «У моєму рідному селі Старогнатівка було мало шансів знайти роботу. Всі, хто хотів заробити, шукали роботу в одному з міст області», – згадує Олександр, якому зараз 32 роки.

Через деякий час, в 2013 році, Олександру запропонували хорошу посаду в стоматологічній клініці в Донецьку, де його дружина працювала менеджером.

Здавалося, що все змінюється на краще, але, на жаль, це тривало недовго. Навесні 2014 року в Донецьку спалахнули масові заворушення, і Олександр з дружиною зрозуміли, що це добре не закінчиться. У квітні подружжя звільнилося з роботи в клініці, пішли з орендованої квартири в Донецьку та повернулися в рідне село. «Ставало дедалі небезпечніше ходити на роботу через блокпости протиборчих армій, був ризик потрапити під обстріл», – згадує він.

Але що робити з роботою? Де її знайти? Чи варто шукати новий дім в інших регіонах України, вже переповнених переселенцями з Донецької та Луганської областей? Виїхати з країни?

Ситуація ускладнювалася тим, що Олександру та його дружині не міг бути наданий статус переселенців, хоча фактично вони ними були. Незважаючи на те, що вони втекли з контрольованого сепаратистами Донецька, Старогнатівка залишилася на стороні, контрольованій урядом, лише за один кілометр від лінії зіткнення. Це означало, що вони не могли претендувати на допомогу від уряду або міжнародних гуманітарних організацій.

Але будь-яка криза – це ще й можливість зростання. Олександр скористався цією можливістю. Оскільки він мав досвід роботи у галузі дугового зварювання, значний досвід та пристрасть до автомобілів та металу, у нього були ідеальні стартові умови для започаткування власної справи – автосервісу. У будинку було достатньо місця, щоб влаштувати майстерню, і він завжди сам ремонтував свою машину.

Олександру більше нічого не залишалося робити, як купити мінімум необхідного обладнання, на яке довелося витратити майже всі сімейні заощадження. Це дозволило йому почати свій бізнес. У рекламі не було потреби, досить було сказати друзям і знайомим, що їм не потрібно їхати в інше місто, щоб відремонтувати свою з’їдену іржею машину. Це забезпечило Олександру невеликий, але стабільний потік клієнтів.

«У селі «сарафанне радіо» працює краще, ніж будь-яка реклама», – говорить Олександр. «У селі багато автомобілів, і мало хто може собі дозволити купити новий, тому я мав багато роботи».

Звичайно, деяких клієнтів він не міг обслуговувати, тому що у нього не було необхідного обладнання. Потім, в червні 2019 року, він побачив оголошення про конкурс на отримання мікрогрантів для розвитку малого бізнесу в межах проєкту EU4Youth «Розвиток освіти, працевлаштування та участі молоді Грузії і України в районах, зачеплених конфліктами».

Олександр подав заявку, пройшов коротку процедуру узгодження та отримав грант у розмірі 22 000 гривень. Цей відносно невеликий грант дозволив Олександру придбати додаткове обладнання, а саме гідравлічний інструмент для ремонту кузова.

Його клієнти і дохід майже подвоїлися. Клієнтами Олександра як і раніше в основному є односельці і люди з довколишніх населених пунктів. Деяким з них потрібно приварити проржавілий поріг, іншим потрібно відремонтувати днище автомобіля або встановити нові двері. Але деякі запити дійсно складні, як, наприклад, автомобіль, який втратив майже всю передню частину в результаті серйозної дорожньо-транспортної пригоди. Олександр працював над машиною майже два тижні, але йому вдалося її відремонтувати, і тепер вона продовжує служити своєму власникові.

«Важливим є те, що тепер я сам собі начальник», – каже Олександр. «Я власник свого бізнесу і у мене є плани на майбутнє». А планів дуже багато. Перш за все, Олександр хоче купити додаткове обладнання і приступити до установки шин, що дозволить йому ще більше урізноманітнити свої послуги.

Координатор проєкту EU4Youth в Україні, Олег Вишневський з Данської ради у справах біженців, підкреслив вплив проєкту: «На перший погляд скромна підтримка в розмірі 22 000 гривень (близько 700 євро) дозволила молодому чоловіку створити власне підприємство, яке приносить йому задоволення, засоби до існування для його родини та дає йому можливість залишатися в своєму рідному селі».

Автор: Анастасія Козирєва (Фахівець групи економічного розвитку Данської ради у справах біженців, Україна)

Олександр Коренєв отримав підтримку в межах проєкту EU4Youth – Розвиток освіти, працевлаштування та участі молоді Грузії і України в районах, зачеплених конфліктами, метою якого є покращення засобів існування внутрішньо переміщеної та постраждалої від конфлікту молоді за рахунок збільшення їхніх освітніх, трудових та підприємницьких можливостей. Він забезпечує професійне навчання, стажування, бізнес-наставництво та гранти для стартапів, а також підтримує державні установи щодо політики молодіжної зайнятості. Проєкт фінансується Європейським Союзом в межах його програми EU4Youth та реалізується Данською радою у справах біженців в партнерстві з Центром розвитку освіти і зайнятості в Грузії і Маріупольською спілкою молоді в Україні.

Україна