Побачити світ, навчитись нового та розповісти про Україну: українські митці розповідають, як це втілити безкоштовно

Карантин та ізоляція – чудовий час, щоб знайти натхнення для втілення всіх творчих задумів. Тим паче коли завдяки таланту можна здобути новий досвід, випробувати себе та навіть трохи змінити світ на краще

Вже у травні Європейська Комісія запустить новий конкурс для цифрової дистрибуції контенту в сфері культури, а дедлайни ще за цілою низкою програм продовжили у зв’язку з карантином, тож гайда до роботи.

А поки для натхнення розповімо про досвід українських художниць та культурних фахівчинь, що стали учасницями проекту i-Portunus від програми “Креативна Європа” Європейського Союзу.

Проєкт фінансував поїздки конкурсантів 41-ї країни-учасниці “Креативної Європи” з квітня по вересень 2019 року. Залежно від тривалості бажаної поїздки (від 15 до 85 днів) різнилася сума фінансування (від 1500 до 3400 євро).

Танцювальна імпровізація на території колишнього колгоспу

Марія Бакало – кримчанка, яка переїхала після анексії до Львова та заснувала там свою студію танцювальної імпровізації. Завдяки програмі стала учасницею The P.O.R.C.H. Synthesis Module в Lunow-Stolzenhagen (Німеччина):

“У мене була потреба поїхати повчитися, тому що у моїй діяльності, на жаль, в Україні нестача інформації. Поки що ми в своїй країні не займаємося танцювально імпровізацією аж так сильно, як це цікаво мені”, – ділиться дівчина.

Дівчина чула від друзів про мистецьку резиденцію в Німеччині, яка знаходиться на території колишнього колгоспу Понде Роза. Митці перетворили цей простір на креативний.

Марія мріяла туди потрапити, подала заявку на участь, отримала запрошення від організаторів і вже у серпні завдяки програмі поїхала на три тижні:

“Це резиденція, куди приїжджають митці з різних країн, паралельно там відбувалися майстер-класи чи майстерні. Наш синтез-модуль об’єднував 8 митців з різних країн -з Канади, США, Австралії, Ізраїлю тощо. У всіх – різний бекграунд, різні погляди на життя, творчість, етичні норми, тож це дуже розвиває”, – ділиться вона.

Марія каже, що подача на різноманітні мистецькі програми та резиденції- це частина її роботи і що саме ця заявка була нескладною.

– Це крута програма, бо дозволяє подаватися фізичним особам. Я подавалася як митець-фрілансер, який не закріплений за жодною інституцією. Це дуже спрощує звітування щодо використання грошей”, – зауважує вона.

Мистецтво перформансу в трьох країнах

А перформерці Ярині Шумській зі Львова завдяки програмі мобільності вдалося побувати одразу в трьох країнах. Художниця за освітою Ярина займається перформенсом вже більше 14 років, зараз вона викладає у львівській Академії мистецтв. З 11 листопада по 1 грудня вона мала змогу представити свій проєкт “Кілограми пам’яті” на трьох різних локаціях:

“Щоб податися на цю програму – треба було мати запрошення. Й оскільки воно мені все підходило по часу й потрібно було мати три запрошення – це все уклалося в єдину подорож, яка тривала три тижні”, – розповідає Ярина.

Першим у її мандрівці стало містечко Лук’ян – на півдні Франції:

“Місцева художниця вже близько 20 років організовує у себе вдома резиденцію для художників. У Лук’яні в мене вийшли два проєкти: “Мистецька зустріч №5”, у якій брали участь три французькі художники та я – кожен представляв свій перформанс. У цій резиденції я була першою художницею з України”, – згадує дівчина.

Наступним місцем став Кельн (Німеччина):

“У цьому місті є найбільший в світі архів перформансу. Німецький художник-перформер Борис Несльони вже більше 40 років збирає всі матеріали, які стосуються перформансу. Тож було дуже приємно зробити свій вклад в цей архів”, – пояснює вона.

Третьою частиною подорожі Ярини в межах i-Portunus став фестиваль “Коло часу” в польському місті Торунь.

Найважливішим результатом участі в програмі мобільності Ярина називає нові знайомства:

“Це можливість запросити цих людей сюди, показати їм те, чим ми займаємося. А ще – поділитися правильними контактами зі своїми студентами. Такі моменти завжди надихають, бо життя йде у певній зацикленості: робота, обов’язки.  Можливість побути в іншому середовищі – дуже потрібна, бо дозволяє трохи по-іншому подивитися на світ”, – підсумовує Ярина.

Розмови про мистецтво та фемінізм у Варшаві, Празі та Парижі

Мистецька кураторка Оксана Брюховецька дізналася про програму i-Portunus під час форуму ArtGora у Ризі – там вона презентувала книгу “Право на істину. Розмови про мистецтво і фемінізм” (за редакцією Оксани Брюховецької та Лесі Кульчинської).

“Ми саме думали над тим, як розповсюдити книжку за кордоном, у тих країнах, де ми брали наші інтерв’ю. i-Portunus стала чудовою нагодою для цього. Я подала аплікацію (подача була досить легка) і отримала мінімальний двотижневий грант для відвідин Варшави, Праги і Парижу. У ці три міста я привезла по десятку віддрукованих книжок і провела публічні презентації в трьох інституціях, з якими співпрацювала”, – розповідає Оксана.

Збираючи матеріали для книги Оксана спілкувалась з художницями, кураторками і активістками з різних країн, зокрема з філософкою Женев’єв Фресс.

У Варшаві презентація книги відбулася в Музеї сучасного мистецтва Варшави.

“У експозиції антифашистської виставки демонструвалися антивоєнні роботи американської художниці Марти Рослер. У нашій же книзі вміщено інтерв’ю з Мартою Рослер”, – згадує вона.

У книзі вперше опублікували українською Кодекс феміністичної мистецької інституції, створений у Празі. Там презентація проходила в креативному просторі transit.cz, а найбільше аудиторії вдалося залучити в Парижі:

“Ми провели її (презентацію – ред.) разом із Сеґолен Пруво, нашою партнеркою по дослідженню з “Європейських Альернатив”, із залученням Женев’єв Фресс і активістки Офелі Латіль”, – згадує Оксана.

Вона пояснює, що заголовок книги “Право на істину” – це фраза із текстів Фресс, де вона аналізує дискусії кінця 19 століття щодо дозволу жінкам малювати оголену натуру.

“Готуючи окремі презентації для кожного з трьох міст, які відрізняються контекстами, я намагалася в першу чергу представити аудиторії роботи українських художниць, розповісти про український контекст. У книжці зокрема можна прочитати інтерв’ю з українськими художницями Валентиною Петровою, Аліною Копицею і Даною Кавеліною”,- розповідає вона.

І-Portunus був пілотним короткостроковим проектом, організований консорціумом на чолі з Гете-Інститутом з Institut français, Izolyatsia та Nida Art Colony Вільнюської академії мистецтв.

У підсумку трьох хвиль конкурсів вдалося задовольнити заявки від 337 учасників на загальну суму 620 933 евро.

“Але подавалося в 10 разів більше митців, що довело наскільки великий попит на подібні ініціативи”, – розповідає директорка фонду ІЗОЛЯЦІЯ Оксана Саржевська-Кравченко.

За її словами, Україна потрапила до топ-10 країн за кількістю поданих заявок: 95 українців подавалися на три хвилі конкурсу – з них 18 осіб були відібрані.

У 2020 році повинна з’явитися друга подібна ініціатива вже з іншими консорціумами. Усі проекти покликані визначити, як найкращим чином сприяти міжнаціональний мобільності для митців. Згодом планується, що ініціатива стане постійною в рамках програми “Креативна Європа” на 2021-2027 роки.

Детальну інформацію про програми, вимоги та дедлайни можна дізнатися на сайті Креативної Європи в Україні.

Aвтор: Уляна Букатюк

Статтю опубліковано на сайті espreso.tv українською та російською мовами.