Історія Євгена: як молодий українець знайшов впевненість в собі, а також капітал, щоб розпочати власний бізнес – завдяки EU4Youth

Українець Євген Федик зважився відкрити свою компанію. Повірити в свої сили йому допомогли курси з підприємництва, а стартовим капіталом став виграний грант. І те й інше – він отримав в рамках програми EU4Youth, яку фінансує Євросоюз.

Околиця донбаського міста Бахмут. Сірий бетонний паркан з написом: «СТО» [станція техобслуговування]. Тут ремонтує машини внутрішній переселенець Євген Федик. Заходимо у двір, але всередині господаря немає: нас зустрічає тільки колона старих машин і зграя голубів.

Нарешті, з-під одного авто вилазить забруднений чорним мастилом чоловік. Це і є Євген. Чекаючи на журналістів, він не став втрачати часу і взявся ремонтувати Daewoo Matiz, що стоїть в боксі. Господар – він же і єдиний співробітник своєї компанії, витирає забруднені руки і підходить до нас, щоб провести екскурсію по своїй невеликій СТО.

Свою компанію Євген відкрив кілька місяців тому, прослухавши курс по підприємництву програми EU4Youth – «Кращі навички для кращого майбутнього».

Програму, яка реалізується на території постраждалих від конфлікту районів Грузії і України, фінансує Європейський Союз. Головна мета проекту – підвищення рівня освіти, зайнятості та соціальної інтеграції молоді.

На питання, що дало йому навчання, Євген, який ніколи не був підприємцем, відповідає лаконічно – допомогло повірити в свої сили. І трохи зніяковіло зізнається, що бізнес-план після закінчення курсів йому писала дружина. Мовляв, сам він звик більше працювати руками. Цей сімейний бізнес-план Євген представив на розгляд комісії проекту Save the Children, що координує реалізацію програми EU4Youth в Донецькій області. За результатами його розгляду, Євгену видали грант в розмірі близько 1 тисячі євро.

Як розповідає Антон Стукало, представник Save the Children, одним з важливих аргументів для фінансування ідеї Євгена Федика було те, що цей проект принесе користь і самому підприємцю, і місцевій громаді навколо нього. «Люди, які живуть тут, не мають коштів ремонтувати автомобілі в дорогих майстернях, – пояснює Антон, – а такі міні-комплекси, як у Євгена, дуже затребувані». Ще одним аргументом на користь проекту Євгена стало і те, що він сам уже робив перші кроки на шляху до своєї справи. А саме – домовився про оренду необхідної нерухомості на околиці міста.

На отримані від Євросоюзу гроші, Євген зміг купити обладнання, якого немає у його конкурентів. Зокрема, він придбав дорогий зварювальний апарат, гідравлічний прес і інші інструменти. Вони дозволяють виконувати більш складні роботи, ніж в інших майстернях. «Мій бізнес успішний, – вважає він, – я впевнений у завтрашньому дні, у мене є робота».

Почати з нуля

Євгену Федику зараз 31. П’ять років тому він з сім’єю виїхав з шахтарського міста Горлівка, де прожив усе своє життя. Рідні місця він покинув через військові дії: у 2014 році місто було захоплене озброєними повстанцями.

Переїхавши до мирного Бахмуту, Євген влаштувався працювати в таксі. Робота була йому знайома, тому що саме цим він заробляв на життя в Горлівці. Коли зламався його особистий автомобіль, на якому він возив клієнтів, внутрішній переселенець задумався про те, що ж робити далі.

Відкрити майстерню з ремонту авто уявлялося логічною справою: практично кожен досвідчений таксист розбирається в автомобілях. А до того ж Євген непогано вивчив місцевий ринок послуг автосервісу, який, за його словами, не насичений. Першими клієнтами стали його колишні колеги.

Але орієнтується Євген не лише на місцевий ринок, а й на тих, хто в’їжджає на територію України з територій, що знаходяться поза контролем уряду. Справа в тому, що його майстерня розташована на в’їзді в місто. По цій же трасі, через спеціальний пункт пропуску, автомобілі їдуть на мирну територію України. «Це дорога на Харків з Горлівки, Донецька, Єнакієвого», – пояснює він, додаючи, що траса часто йому «підкидає клієнтів». Після довгої черги на пункті пропуску, де деколи доводиться стояти по кілька годин, автомобілі ламаються. «Всяке буває: і ремені рвуться, і глушники відриваються», – розповідає він. І автомайстерня Євгенія – найперша, яку ці машини зустрічають на своєму шляху.

Робота і голуби

У дворі автомеханічної майстерні Євгена стоять кілька радянських машин, випущених кілька десятиліть тому. Питаю: «Це, напевно, вже можна здавати в металобрухт, тому що відремонтувати неможливо?». Він знизує плечима: «Можливо, якщо витратити час».

Він, очевидно, не боїться роботи. І це важлива риса для починаючого підприємця. «Буває до першої години ночі залишаюся тут», – знизує плечима він у відповідь на питання, як довго триває його робочий день. І таке ставлення теж відрізняє його від місцевих конкурентів: подібні міні-автомайстерні, як правило, закриваються в Бахмуті о 5 годині вечора.

Що стосується майбутнього, то поки Євген не думав розширюватися і найняти помічників. Каже, що боїться того, що підлеглі можуть щось зіпсувати. Але, схоже, розширювати штат йому доведеться – інакше часу обслужити всіх бажаючих просто не вистачить.

Коли ми залишаємо СТО Євгенія, нас проводить та ж сама зграя голубів, що і зустрічала. Ці птахи постійно живуть у дворі автосервісу в спеціальних вольєрах. Євгену вони нагадують про домівку: там у нього були такі ж домашні улюбленці.

Автор: Екатерина Шаповал

«Кращі навички для кращого майбутнього», реалізується в рамках програми EU4Youth. Мета проекту – сприяння розвитку підприємництва молодих людей, які перебувають в несприятливих умовах. А також розширення доступу цих людей до освіти і підвищення шансів на працевлаштування.