Історія EU4Youth з України: від приватних занять до мережі шкіл англійської мови для дітей

Маргарита, 30-ти річна мешканка Маріуполя, отримала філологічну освіту в Маріупольському державному університеті на факультеті грецької та англійської мов. Знаючи про стан педагогічної сфери в Україні, вона розуміла, що на зарплату вчителя утримувати сім’ю, на жаль, дуже складно, тому вирішила навчати дітей англійської мови на комерційній основі.

Маргарита розвивала свій бізнес буквально з нуля. Спочатку вона давала уроки англійської мови на індивідуальній основі, але з часом зібрала невелику групу, орендувала приміщення і стала займатися відразу з декількома учнями. Перший кабінет відкрився поруч з домом, площею всього 10 квадратних метрів. Учням і батькам було зручно: не треба далеко їхати, невисокі ціни, висока якість викладання. Учнів набрали досить швидко. “Я не соромилася сама ходити по під’їздах, розклеювати оголошення, розносити візитки” – каже Маргарита.

Вже скоро молода підприємниця зрозуміла, що сама вона не справляється з кількістю бажаючих, і треба брати помічника. Знайшла хорошого вчителя, передала всі методики, погодила матеріали.

Після початку бойових дій було, звичайно, непросто… Багато сімей виїхали з міста, багато батьків сказали, що поки не можуть оплачувати заняття, так як втратили дохід. Але деякі все ж залишилися, і школа Маргарити продовжила роботу. Згодом Маргарита зайнялася організацією філії. Дуже хотілося відкрити школу на Лівому березі Маріуполя, де традиційно мало навчальних центрів для дітей.

Приміщення Маргарита знайшла, ось тільки на ремонт потрібні були значні інвестиції, на що і пішли практично всі зароблені кошти. Грошей на придбання необхідних меблів не вистачало. Виникла дилема: або підвищувати вартість уроків, або чекати протягом невизначеного часу, поки накопичаться кошти.

Можливий вихід знайшовся випадково – Маргарита побачила в соціальній мережі інформацію про проект грантової допомоги молодим підприємцям “EU4Youth – Розвиток освіти, працевлаштування та участі молоді Грузії і України в районах, зачеплених конфліктами”.

Даний проект реалізується в Донецькій області України, і в регіонах Шида Картлі і Самегрело в Грузії. Грант-менеджером в Україні виступає Данська рада у справах біженців в партнерстві з Маріупольським Союзом Молоді.

Координатор проекту Олег Вишневський говорить, що основними бенефіціарами проекту є молоді люди, які постраждали від конфлікту, включаючи внутрішніх переселенців (ВП). “Учасниками проекту можуть стати молоді люди віком від 18 до 35 років, які хочуть відкрити власну справу або розширити можливості вже існуючого бізнесу. Кошти можуть виділятися як на придбання обладнання, так і на проходження навчальних курсів або тренінгів. Причому учасники можуть самі шукати і вибирати тренінги, які, на їхню думку, допоможуть їм підвищити конкурентоспроможність на ринку праці, або отримати нові знання для свого бізнесу”, – зазначає Олег Вишневський.

Перед тим, як подати заявку, Маргарита провела ретельну оцінку ринку, визначила кількість і вартість необхідних меблів та обладнання, підготувала детальний бізнес-план.

Заявку Маргарити підтримали, і на виділений грант у розмірі 22000 гривень (приблизно 820 євро) вона змогла придбати необхідні меблі для кабінету, і почати в ньому роботу буквально через кілька тижнів після подачі заявки.

Нова криза розпочалася несподівано: коли оголосили про початок пандемії коронавірусу, Маргарита відразу перевела школу на роботу в онлайн режимі. Багато учнів, як і їхні батьки, були дуже раді можливості не втратити набуті знання. Тим більше, що Маргарита пішла назустріч батькам, які втратили дохід: замість покупки абонементів, з’явилася можливість оплачувати кожне заняття окремо.

А для тих, хто навіть у такому форматі не міг продовжувати оплачувати заняття, Маргарита проводила безкоштовні експрес-уроки по Скайпу, а також публікувала докладні навчальні пости на своїй сторінці в соціальних мережах.

“Завдяки цій підтримці наші учні мають якісні навчальні матеріали, нову лексику і теми, а вчителі отримали додатковий дохід під час карантину” – каже Маргарита.

***

Статтю написано представництвом Данської ради у справах біженців в Україні.