Енергія дешевше і надійніше: як ЄС допомагає Україні покращувати енергетичну інфраструктуру

Як пов’язані ефективність енергетичного сектора та добробут жителів країни? Та як Європейський Союз допомагає Україні ставати енергонезалежною та енергоефективною?

Про це та інше говорили експерти Енергетичного співтовариства під час семінару з покращення планування енергетичної інфраструктури, що проходив у Києві.

Як ЄС допомагає Україні реформувати енергетичний сектор

Україна взяла на себе зобов’язання реформувати енергетичну сферу у рамках співпраці з Європейським Союзом та Енергетичним співтовариством. Реформувати енергетичну галузь потрібно, оскільки українська економіка дуже енергоємна. Згідно з даними Міжнародної енергетичної агенції, Україна є однією з найбільших країн за обсягом споживання енергоресурсів у світі (26 місце у 2015 році) та має одну з найенергоємніших економік. Для порівняння –  країни-сусідки Польща, Словаччина та Чехія мають у 2-3 рази менш енергоємні економіки, аніж Україна.

Однією з програм, яка має на меті надання допомоги Україні в цій галузі є EU4Energy. У межах ініціативи EU4Energy ЄС допомагає Україні, а також іншим 5 Східним країнам-партнерам ЄС (Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія та Республіка Молдова) знизити свою енергетичну залежність, а також скоротити обсяг викидів вуглекислого газу. Через ініціативу EU4Energy ЄС підтримує більш надійне енергопостачання, сприяє енергоефективності та використанню поновлюваних джерел енергії.

У рамках програми EU4Energy, Секретаріат Енергетичного співтовариства (СЕС) допомагає Україні впроваджувати законодавство ЄС та здійснювати енергореформи.

Які пріоритети EU4Energy в Україні

EU4Energy має кілька основних пріоритетів: покращення енергетичної статистики, аналіз енергетичної політики, поліпшення законодавства та нормативної бази, покращення доступу до інформації та комунікації між ЄС та країнами-партнерами.

Це досягається фінансуванням проектів та програм, спрямованих на реформування енергетичних ринків та зниження національного споживання енергії і залежності від поставок енергоносіїв.

В Україні вже вдалося досягти важливих зрушень. Зокрема, за підтримки EU4Energy в Україні розробили закони про енергоефективність у будівлях та облік і виставлення рахунків за теплоенергію, закон про ринок електричної енергії тощо.

З недавніх успіхів – в жовтні був запущений проект технічної допомоги, який допоможе Україні перенести Регламент (ЄС) 347/2013 про принципи європейської енергетичної інфраструктури. Якщо перенесення буде зроблене правильно, це дасть змогу країні залучити більше інвестицій в енергетичну інфраструктуру та досягнути цілей, узгоджених з СЕС.

ЄС  допомагає й у модернізації енергетичної інфраструктури. У довгостроковій перспективі, це робить енергопостачання більш надійним та прозорим.

Критерії відбору для проектів газової, електроенергетичної та нафтової інфраструктури в Україні

Загалом, існує три типи проектів, які може підтримати ЄС: Проекти спільного інтересу Енергетичного співтовариства (PECI – Projects of Energy Community Interest), Проекти спільного інтересу (PMI  – Project of Mutual Interest) та Проекти спільного інтересу Східного партнерства (PEPI – Projects of Eastern Partnership Interest).

Секретаріат Енергетичного співтовариства підтримує процес відбору пріоритетних проектів шляхом застосування конкретної методології та критеріїв для оцінки інвестицій у транскордонних проектах з електроенергії та газопостачання.

Україна як член Енергетичного співтовариства вже робить певні кроки для запуску інфраструктурних проектів спільного інтересу Енергетичного співтовариства (PECI та PMI).

Проекти стосуються розширення пропускної спроможності міждержавних повітряних ліній з такими європейськими країнами-сусідами як Словаччина та Румунія. Вони дозволять Україні отримати максимальну потужність обміну електроенергією з країнами ЄС після синхронізації з Синхронною зоною Континентальної Європи, що експлуатується операторами систем передачі Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E), що передбачається у наступних декілька років.

Але крім них, за технічної підтримки EU4Energy розроблена програма, яка охоплює транскордонні проекти у Східних країнах-сусідах ЄС, що не є членами Енергетичного співтовариства (Азербайджан, Білорусь та Вірменія), та проекти, що пов’язують партнерів Енергетичного співтовариства за договорами та країни Східного партнерства (наприклад, Україну з Білоруссю та Грузію з Вірменією). Це PEPI-проекти (Projects of Eastern Partnership Interest) тобто, Проекти спільного інтересу Східного партнерства.

Методологія PEPI буде застосована для інфраструктурних проектів, представлених країнами Східного партнерства для проведення оцінювання. У результаті буде сформовано перелік Проектів спільного інтересу Східного партнерства.

Чому ж потрібна окрема програма та як відбирають проекти для PEPI?  “Це потрібно, оскільки деякі країни Східного партнерства не входять до Енергетичного співтовариства і, таким чином, вони не мають права брати участь у відборі на PECI/PMI “, – пояснює експерт з газотранспортної інфраструктури СЕС Адам Балох.

Відповідно до правила 347/2013 про керівні принципи для транс’європейської енергетичної інфраструктури, методика проектів PEPI була адаптована до конкретних умов і потреб цих країн та потреб країн Східного партнерства.

“Ідея полягає в тому, щоб процедура відбору була схожою на ту, що використовується для відбору Проектів спільного інтересу в ЄС чи Проектів спільного інтересу Енергетичного співтовариства”, – пояснює експерт з інфраструктури електричної енергії в Секретаріаті Енергетичного співтовариства Ненад Шиякович.

“Ми застосовуємо регіональний підхід і проводимо аналогічний аналіз, як це роблять національні оператори системи передачі або регулятори енергетики на національному рівні. Але за допомогою регіонального підходу ми зможемо побачити переваги, які не можна побачити на національному рівні, а також навіть визначити краще рішення для деяких відомих національних інвестиційних потреб. Це допоможе особам, які приймають рішення, промоутерам проектів та країнам, що беруть участь у проекті, прийняти обґрунтоване рішення щодо проектів”, – наголошує Балох.

Шиякович називає низку критеріїв, які можуть вплинути на вибір проекту: “Це мають бути проекти, що стосуються транспортування електроенергії та природного газу, й які об’єднують дві чи більше країн Східного партнерства”.

Які труднощі виникають при впровадження проектів ЄС

Не дивно, що такі важливі інфраструктурні проекти складно реалізувати. Серед проблем, з якими найчастіше стикаються при впровадженні проектів, директор Секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач називає складний процес погодження з країнами-сусідами, знаходження місця для відповідної інфраструктури, фінансування проекту.

В Україні крім вище перелічених, Копач виділяє ще одну проблему: “Це дуже низькі тарифи на розподіл і транспортування. Якщо порівняти, до прикладу, ціну на газ в Україні з середньою ціною на газ у Європі, то зрозумієте, що у Європі ціна на газ десь на 50% складається з податків, тарифу розподілу, тарифу на транспортування тощо. В той час, як в Україні, у структурі тарифу собівартість газу досягає 70-75%. Ось чому Укртрансгаз, Укренерго, обленерго, облгази та інші не є активними гравцями в Україні під час створення нової ефективної інфраструктури”.

Які зиски від цих проектів для України та чого вже вдалося досягти

На запитання щодо зисків Копач відповів лаконічно: “Будь-яке підключення між двома учасниками завжди добре для стабільності”. Втім, за словами директора ЄЕС, не кожне підключення негайно створює вигоди для розвитку ринку:

“Але наразі Україні не вистачає ліквідності на ринку газу та електроенергії. Тож якщо Україна, наприклад, підключиться до так званого ‘Бурштинового енергоострову’ [мається на увазі Бурштинська електростанція, яка зараз фактично ‘відрізана’ від решти енергосистеми України], який вже підключено до європейської енергосистеми, то це створить додаткову ліквідність для самого ринку електроенергії всередині України”, – додає він.

А от у випадку з газом, за словами Копача, Україні не потрібно створювати жодних додаткових інфраструктурних проектів: “Потрібно реконструювати систему транспортування газу, особливо більш сучасними компресорними станціями, оскільки теперішні застарілі та неефективні”, – звертає увагу експерт.

Посол Хюґ Мінґареллі з Представництва ЄС в Україні підкреслює, що “ЄС хоче, щоб Україна залишалася важливою країною для транзиту газу до Європейського Союзу. Таким чином, оновлення та відновлення існуючої газової інфраструктури в Україні є важливим і підтримується ЄС”.

Загалом же співпраця з Європейським Союзом повинна принести Україні низку важливих зисків. Зокрема, сприяти залученню інвестицій, підвищенню якості корпоративного управління, створенню робочих місць та посиленню стійкості перед змінами клімату. Крім того, це посилить конкуренцію на ринку, що своєю чергою унеможливить корупцію. Ще однією перевагою є підвищення енергоефективності. А це означає зменшення споживання газу та “приємніші” платіжки для споживача.

Авторка: Уляна Букатюк

Стаття на Еспресо ТВ