“Більше просто нікуди звернутися”: хто лікує жителів “забутих” селищ Донбасу

“Більше просто нікуди звернутися”: хто лікує жителів “забутих” селищ Донбасу

24 Листопада, 2021

Тисячі українців, які проживають поблизу лінії зіткнення на Донбасі, виявилися фактично “відрізаними” від світу. У цих умовах, мабуть, найважче самотнім пенсіонерам, які залишилися наодинці зі своїми проблемами – без медичної та соціальної підтримки. Розповідаємо, хто все ж приходить людям на допомогу і як сьогодні йде ситуація з доступом до медпослуг в регіоні.

“Розумію, що люди залишилися самотні, без дітей, без допомоги. Тому, хоч у мене кожен день чітко зафіксовано 4 людини, але, якщо комусь додатково потрібно – я до нього все одно під’їду. Нехай це більше часу у мене займе”, – розповідає Зоя Іванівна Гончарова.

За професією вона – фельдшер, раніше працювала медсестрою в амбулаторії. Жінка надає допомогу жителям селищ Донбасу, завдяки фінансуванню ЄС через програму солідарності COVID-19 для Східного партнерства. Програмаспрямована на пом’якшення наслідків COVID-19, а також – поліпшення соціально-економічного становища вразливих груп у Вірменії, Грузії, Молдові та Україні. Програма реалізується організацією “People in Need” (Людина в біді) у партнерстві з нідерландським гельсінкським комітетом (NHC) і AFEW International (AFEW) спільно з Червоним Хрестом.

У села Попаснянського та Новоайдарського районів Луганської області з початку року приїжджають мобільні медичні бригади Товариства Червоного Хреста України – лікар і медсестра. Також, завдяки проєкту ЄС, постійно піклується про людей домедична сестра, – це і є одна з наших героїнь – Зоя Іванівна. Саме в її обов’язки входить як контроль лікування людей похилого віку, так і допомога їм по господарству.

“Ангел-хранитель” для самотніх людей похилого віку

Зараз робочий день жінки починається з дзвінків її підопічних, літніх жителів Трьохізбенки (Луганська область), які задають питання, що стосуються лікування, або ж просять привезти деякі продукти з місцевого магазину.

Всього вона працює з 20 пенсіонерами – по 4 обов’язкових візити в день. Але, каже, у разі “позапланових” прохань не відмовляє ніколи.

Прохання бувають найрізноманітніші: від необхідності підмести підлогу до стрижки або допомоги при готуванні обіду. Хоч і офіційно проєкт для людей 65+ , за фактом наймолодшим підопічним Зої Іванівни – по 70 років. А в основному люди від 85 до 92 років.

“Ось уявіть: лежача людина, яка сама себе не обслуговує. Важко їм іноді навіть по кімнаті ходити. Буває, що сьогодні себе нормально почуває, а завтра приходиш – він вже лежить, навіть голову підняти не може”, – пояснює ситуацію домедична сестра.

Регулярно Зоя Іванівна привозить пенсіонерам продукти з магазину і потрібні ліки, оплачує комуналку. Крім цього, обов’язково – контроль лікування і безпосередньо Медичні послуги: вимірювання температури і тиску, перевірка сатурації, контроль рівня цукру.

Якщо є підозри серйозної проблеми – завжди на зв’язку лікарка мобільної бригади Червоного Хреста, яка по телефону дає свої рекомендації і приймає рішення, що з пацієнтом робити далі.

Мобільний зв’язок в селищі є не завжди – бувають збої. Але місцеві знають, куди можна піти і “зловити” сигнал у випадках необхідності, як, наприклад, виклик лікаря.

З основних труднощів Зоя Іванівна зазначає все ж транспортні – її підопічні живуть в різних частинах селища, а асфальтовані дороги є далеко не скрізь. У гарну погоду вона їздить до них на велосипеді, в інших випадках доводиться багато кілометрів ходити пішки по багнюці.

А ось зі спілкуванням в побуті часто проблем не виникає: “Я вмію ладити зі старими. З усіх питань ми завжди приходимо до консенсусу (сміється, – ред). Хоча, буває, по два-три рази треба сходити в магазин – людина забуває щось замовити. Але ж він старенький, я не серджуся зовсім”.

Як працюють мобільні медичні бригади Червоного Хреста

Поблизу лінії зіткнення передбачений виїзд медиків у віддалені населені пункти 4 рази на місяць – по суботах. Всього медична група, лікарка Тетяна Маніна та медсестра Тетяна Гоцман, по черзі відвідують 5 сіл. Серед них – Кряківка Новоайдарського району.

Тут, замість медпункту – будівля колишнього магазину в самому центрі. Єдину кімнату з уцілілими вікнами обладнали спеціально під такі зустрічі. Її опалюють дровами, а електрику “позичають” у людей, що живуть по-сусідству.

Стіни прикрашені дитячими малюнками, рукописними філософськими цитатами і великим ватманом з фотографіями прийомів лікарів.

Останній запис у цьому зошиті підписаний чотирма пенсіонерами з села Колядівка. Люди називають Тетяну Маніну “лікаркою від бога, до якої можна звернутися в будь-яку хвилину – цілодобово”. Також відзначають “доброту і чуйне ставлення до пацієнтів” з боку медсестри Тетяни Гоцман.

До приїзду мобільної бригади на лавочках біля входу збирається невелика черга з місцевих пенсіонерів, які бажають отримати консультацію лікаря і в цілому перевірити здоров’я. Кількість пацієнтів залежить від епідситуації в регіоні: під час карантину запрошують не більше 10 осіб, в нормальному порядку – до 25. Акцент – на людях похилого віку, яким важко дістатися до центральної амбулаторії. central outpatient clinic.

За словами лікарки Тетяни Маніної, найбільш часто місцевих жителів турбують захворювання серцево-судинної системи. В цілому ж звертаються з різними проблемами. Тут їм вимірюють температуру, тиск, рівень глюкози в крові і сатурацію, є можливість зробити електрокардіограму і УЗД. Медики також контролюють стан хворих з COVID-19 – як в гострий, так і у віддалений період.

Одна з пацієнток, 64-річна Валентина Профатілова з Кряківки, розповідає: за прийом встигла зробити кардіограму і виміряти тиск. У жінки – гіпертонія і час від часу турбує серце.

“Навіть якщо нам треба здати якісь аналізи – вони можуть забір крові робити і відвезти в лабораторію. Перевіряють цукор, призначають лікування… у нас тут така яма, що до Новоайдара дуже дорого добиратися. На наші пенсії часто туди на обстеження не поїздиш. Тому ми дуже потребуємо цих лікарів”, – пояснює пенсіонерка.

74-річна Катерина Кряковцева також пройшла обстеження і взяла медикаменти для тяжкохворого чоловіка. Він особисто прийти на прийом не в змозі – інвалід 3-ї групи, страждає на цукровий діабет і ходить з великими труднощами. Жінка каже, що сама звертається до медиків не так часто, а ось про проблеми чоловіка вони знають дуже добре і час від часу виїжджають до нього додому.

Після прийому, як правило, медична бригада здійснює візити до пацієнтів, яким важко пересуватися в силу віку або хвороби.

“Іноді приїжджаємо на гострий стан у людини, наприклад, після порушення мозкового кровообігу. Не всі хочуть госпіталізуватися, доводиться стикатися з такими проблемами. При необхідності, можемо зв’язатися з сімейним лікарем, перенаправити на центральну амбулаторію”, – розповідає Тетяна Маніна.

Вже знайома нам Зоя Гончарова контролює дотримання рекомендацій лікаря після. Людям похилого віку іноді важко орієнтуватися в призначеннях і медикаментах, а для досягнення результату лікування важливий як своєчасний прийом ліків, так і правильне їх дозування.

Одна з “домашніх” пацієнток – 76-річна Ніна Коржавіна з Калауса (частина Трьохізбенки), з посмішкою зустрічає медичну бригаду на порозі свого будинку. Про прихід “гостей” її гучним гавкотом сповістив пес, який тут же заспокоївся, побачивши добре знайоме обличчя – Зою Іванівну.

“У мене є хронічні захворювання, та й чоловіка недавно поховала. Важко все це”, – поділилася з нами Ніна Коржавіна, яка, до того ж, нещодавно перенесла інфаркт.

Але одужала, за словами лікарів, досить швидко і зараз перебуває під контролем. Зоя Гончарова відвідує її раз на тиждень – допомагає по дому і “тримає руку на пульсі”. Медична бригада приїжджає рідше, за потребою: роблять ЕКГ, порівнюють показники, дають рекомендації.

Місцеві жителі дуже цінують роботу пересувних медичних бригад, адже безпосередньо медзакладів у багатьох населених пунктах немає взагалі. Наприклад, від Кряківки Центральна амбулаторія розташована на відстані 60 км, в Новоайдарі. Ще одна амбулаторія, поменше, є в Трьохізбенці – в 6 км від села.

Марія Ланіна, інвалід 1 групи, розповідає, що їх сімейний лікар живе в Муратово (близько 17 км від Кряківки, – ред) і його один-два візити на тиждень у Трьохізбенську амбулаторію – дійсно найближча допомога. Але і туди у жителів села “доступ дуже обмежений” – через відсутність транспорту. В інших випадках лікар, у якого дві тисячі пацієнтів по всьому районі, виїжджає тільки на екстрені виклики.

“У Новоайдар зараз по середах ходить соціальний автобус. Інакше потрібно наймати машину – 170 гривень, якщо 4 людини їде. Не знайдеш попутників – оплачуєш сам 600 гривень”, – пояснює Марія.

Що стосується COVID-19, на стаціонарне лікування всіх направляють саме у Новоайдар. Якщо ж мобільна бригада на виклику запідозрила вірус, за словами медсестри Тетяни Гоцман, інформацію відразу передають в найближчу амбулаторію. Там хворий зможе безкоштовно зробити тест, або ж, у важких випадках, медики приїжджають додому.

“Ця мобільна бригада – наш порятунок”, – ці слова багато разів повторювали різні пацієнти.

Почувши уривок розмови про те, що строк проєкту закінчується наприкінці грудня цього року, пацієнти, які очікують на прийом в імпровізованому медпункті Кряківки, сполошилися:

“Може, продовжать адже… Ми тільки їм і живемо. Нам треба, щоб вони були, по-любому. Тому що без них нам тоді “труба” взагалі тут”, – пояснює 65-річна Любов Долматова.

Жінка додає – більше просто нікуди звернутися, в їх ситуації це як “паличка-виручалочка”. Навіть по телефону лікар відповідає в будь-який час – консультує, підказує, що робити. Але і на особистий прийом Любов Іванівна приходить регулярно: взимку вона важко перехворіла COVID-19, зараз же постійно контролює сатурацію, робить кардіограму.

“Вони і УЗД роблять, і кардіограму – все роблять, якщо треба. Навіть на холестерин і гормони беруть кров, якщо замовляєш. Я здавала влітку – транспортували до лабораторії в спеціальних боксах. Щоб людина не їхала туди, не витрачала гроші. Тому що це – дуже далеко і накладно”, – додає мешканка Кряківки.

За словами лікарки Тетяни Маніної, проєкт потрібен насамперед тому, що медицина стає більш доступною. Люди мають можливість контролювати свій тиск, свої показники по кардіограмі. Немає необхідності їхати в центральну амбулаторію і, при цьому, завжди є зворотний зв’язок навіть в телефонному режимі.

Але одній з найважливіших цілей проєкту є все ж підтримка людей похилого віку, які залишилися наодинці зі своїми проблемами.

Автор: Світлана Попова

Стаття опублікована українською та російською мовами на 24tv.ua та Zaxid.net




Цікавитеся останніми новинами та можливостями?

Управління цим сайтом здійснюється Регіональною комунікаційною програмою «Східне сусідство ЄС» («EU NEIGHBOURS east») на 2020-2024 роки, що фінансується ЄС. Програма сприяє комунікаційній діяльності представництв Європейського Союзу в країнах Східного партнерства й працює під керівництвом Генерального директорату Європейської комісії з питань політики сусідства та переговорів із розширення, а також Європейська служба зовнішньої діяльності. Програма впроваджується консорціумом на чолі з B&S Europe.

Інформація на цьому сайті регулюється Положенням про обмеження відповідальності та захист персональних даних.
© Європейський Союз,