24 Листопада, 2021

“Більше просто нікуди звернутися”: хто лікує жителів “забутих” селищ Донбасу

Тисячі українців, які проживають поблизу лінії зіткнення на Донбасі, виявилися фактично “відрізаними” від світу. У цих умовах, мабуть, найважче самотнім пенсіонерам, які залишилися наодинці зі своїми проблемами – без медичної та соціальної підтримки. Розповідаємо, хто все ж приходить людям на допомогу і як сьогодні йде ситуація з доступом до медпослуг в регіоні.

“Розумію, що люди залишилися самотні, без дітей, без допомоги. Тому, хоч у мене кожен день чітко зафіксовано 4 людини, але, якщо комусь додатково потрібно – я до нього все одно під’їду. Нехай це більше часу у мене займе”, – розповідає Зоя Іванівна Гончарова.

За професією вона – фельдшер, раніше працювала медсестрою в амбулаторії. Жінка надає допомогу жителям селищ Донбасу, завдяки фінансуванню ЄС через програму солідарності COVID-19 для Східного партнерства . Програмаспрямована на пом’якшення наслідків COVID-19, а також – поліпшення соціально-економічного становища вразливих груп у Вірменії, Грузії, Молдові та Україні. Програма реалізується організацією “People in Need” (Людина в біді) у партнерстві з нідерландським гельсінкським комітетом (NHC) і AFEW International (AFEW) спільно з Червоним Хрестом.

У села Попаснянського та Новоайдарського районів Луганської області з початку року приїжджають мобільні медичні бригади Товариства Червоного Хреста України – лікар і медсестра. Також, завдяки проєкту ЄС, постійно піклується про людей домедична сестра, – це і є одна з наших героїнь – Зоя Іванівна. Саме в її обов’язки входить як контроль лікування людей похилого віку, так і допомога їм по господарству.

“Ангел-хранитель” для самотніх людей похилого віку

Зараз робочий день жінки починається з дзвінків її підопічних, літніх жителів Трьохізбенки (Луганська область), які задають питання, що стосуються лікування, або ж просять привезти деякі продукти з місцевого магазину.

Всього вона працює з 20 пенсіонерами – по 4 обов’язкових візити в день. Але, каже, у разі “позапланових” прохань не відмовляє ніколи.

Прохання бувають найрізноманітніші: від необхідності підмести підлогу до стрижки або допомоги при готуванні обіду. Хоч і офіційно проєкт для людей 65+ , за фактом наймолодшим підопічним Зої Іванівни – по 70 років. А в основному люди від 85 до 92 років.

“Ось уявіть: лежача людина, яка сама себе не обслуговує. Важко їм іноді навіть по кімнаті ходити. Буває, що сьогодні себе нормально почуває, а завтра приходиш – він вже лежить, навіть голову підняти не може”, – пояснює ситуацію домедична сестра.

Регулярно Зоя Іванівна привозить пенсіонерам продукти з магазину і потрібні ліки, оплачує комуналку. Крім цього, обов’язково – контроль лікування і безпосередньо Медичні послуги: вимірювання температури і тиску, перевірка сатурації, контроль рівня цукру.

Якщо є підозри серйозної проблеми – завжди на зв’язку лікарка мобільної бригади Червоного Хреста, яка по телефону дає свої рекомендації і приймає рішення, що з пацієнтом робити далі.

Мобільний зв’язок в селищі є не завжди – бувають збої. Але місцеві знають, куди можна піти і “зловити” сигнал у випадках необхідності, як, наприклад, виклик лікаря.

З основних труднощів Зоя Іванівна зазначає все ж транспортні – її підопічні живуть в різних частинах селища, а асфальтовані дороги є далеко не скрізь. У гарну погоду вона їздить до них на велосипеді, в інших випадках доводиться багато кілометрів ходити пішки по багнюці.

А ось зі спілкуванням в побуті часто проблем не виникає: “Я вмію ладити зі старими. З усіх питань ми завжди приходимо до консенсусу (сміється, – ред). Хоча, буває, по два-три рази треба сходити в магазин – людина забуває щось замовити. Але ж він старенький, я не серджуся зовсім”.

Як працюють мобільні медичні бригади Червоного Хреста

Поблизу лінії зіткнення передбачений виїзд медиків у віддалені населені пункти 4 рази на місяць – по суботах. Всього медична група, лікарка Тетяна Маніна та медсестра Тетяна Гоцман, по черзі відвідують 5 сіл. Серед них – Кряківка Новоайдарського району.

Тут, замість медпункту – будівля колишнього магазину в самому центрі. Єдину кімнату з уцілілими вікнами обладнали спеціально під такі зустрічі. Її опалюють дровами, а електрику “позичають” у людей, що живуть по-сусідству.

Стіни прикрашені дитячими малюнками, рукописними філософськими цитатами і великим ватманом з фотографіями прийомів лікарів.

Останній запис у цьому зошиті підписаний чотирма пенсіонерами з села Колядівка. Люди називають Тетяну Маніну “лікаркою від бога, до якої можна звернутися в будь-яку хвилину – цілодобово”. Також відзначають “доброту і чуйне ставлення до пацієнтів” з боку медсестри Тетяни Гоцман.

До приїзду мобільної бригади на лавочках біля входу збирається невелика черга з місцевих пенсіонерів, які бажають отримати консультацію лікаря і в цілому перевірити здоров’я. Кількість пацієнтів залежить від епідситуації в регіоні: під час карантину запрошують не більше 10 осіб, в нормальному порядку – до 25. Акцент – на людях похилого віку, яким важко дістатися до центральної амбулаторії. central outpatient clinic.

За словами лікарки Тетяни Маніної, найбільш часто місцевих жителів турбують захворювання серцево-судинної системи. В цілому ж звертаються з різними проблемами. Тут їм вимірюють температуру, тиск, рівень глюкози в крові і сатурацію, є можливість зробити електрокардіограму і УЗД. Медики також контролюють стан хворих з COVID-19 – як в гострий, так і у віддалений період.

Одна з пацієнток, 64-річна Валентина Профатілова з Кряківки, розповідає: за прийом встигла зробити кардіограму і виміряти тиск. У жінки – гіпертонія і час від часу турбує серце.

“Навіть якщо нам треба здати якісь аналізи – вони можуть забір крові робити і відвезти в лабораторію. Перевіряють цукор, призначають лікування… у нас тут така яма, що до Новоайдара дуже дорого добиратися. На наші пенсії часто туди на обстеження не поїздиш. Тому ми дуже потребуємо цих лікарів”, – пояснює пенсіонерка.

74-річна Катерина Кряковцева також пройшла обстеження і взяла медикаменти для тяжкохворого чоловіка. Він особисто прийти на прийом не в змозі – інвалід 3-ї групи, страждає на цукровий діабет і ходить з великими труднощами. Жінка каже, що сама звертається до медиків не так часто, а ось про проблеми чоловіка вони знають дуже добре і час від часу виїжджають до нього додому.

Після прийому, як правило, медична бригада здійснює візити до пацієнтів, яким важко пересуватися в силу віку або хвороби.

“Іноді приїжджаємо на гострий стан у людини, наприклад, після порушення мозкового кровообігу. Не всі хочуть госпіталізуватися, доводиться стикатися з такими проблемами. При необхідності, можемо зв’язатися з сімейним лікарем, перенаправити на центральну амбулаторію”, – розповідає Тетяна Маніна.

Вже знайома нам Зоя Гончарова контролює дотримання рекомендацій лікаря після. Людям похилого віку іноді важко орієнтуватися в призначеннях і медикаментах, а для досягнення результату лікування важливий як своєчасний прийом ліків, так і правильне їх дозування.

Одна з “домашніх” пацієнток – 76-річна Ніна Коржавіна з Калауса (частина Трьохізбенки), з посмішкою зустрічає медичну бригаду на порозі свого будинку. Про прихід “гостей” її гучним гавкотом сповістив пес, який тут же заспокоївся, побачивши добре знайоме обличчя – Зою Іванівну.

“У мене є хронічні захворювання, та й чоловіка недавно поховала. Важко все це”, – поділилася з нами Ніна Коржавіна, яка, до того ж, нещодавно перенесла інфаркт.

Але одужала, за словами лікарів, досить швидко і зараз перебуває під контролем. Зоя Гончарова відвідує її раз на тиждень – допомагає по дому і “тримає руку на пульсі”. Медична бригада приїжджає рідше, за потребою: роблять ЕКГ, порівнюють показники, дають рекомендації.

Місцеві жителі дуже цінують роботу пересувних медичних бригад, адже безпосередньо медзакладів у багатьох населених пунктах немає взагалі. Наприклад, від Кряківки Центральна амбулаторія розташована на відстані 60 км, в Новоайдарі. Ще одна амбулаторія, поменше, є в Трьохізбенці – в 6 км від села.

Марія Ланіна, інвалід 1 групи, розповідає, що їх сімейний лікар живе в Муратово (близько 17 км від Кряківки, – ред) і його один-два візити на тиждень у Трьохізбенську амбулаторію – дійсно найближча допомога. Але і туди у жителів села “доступ дуже обмежений” – через відсутність транспорту. В інших випадках лікар, у якого дві тисячі пацієнтів по всьому районі, виїжджає тільки на екстрені виклики.

“У Новоайдар зараз по середах ходить соціальний автобус. Інакше потрібно наймати машину – 170 гривень, якщо 4 людини їде. Не знайдеш попутників – оплачуєш сам 600 гривень”, – пояснює Марія.

Що стосується COVID-19, на стаціонарне лікування всіх направляють саме у Новоайдар. Якщо ж мобільна бригада на виклику запідозрила вірус, за словами медсестри Тетяни Гоцман, інформацію відразу передають в найближчу амбулаторію. Там хворий зможе безкоштовно зробити тест, або ж, у важких випадках, медики приїжджають додому.

“Ця мобільна бригада – наш порятунок”, – ці слова багато разів повторювали різні пацієнти.

Почувши уривок розмови про те, що строк проєкту закінчується наприкінці грудня цього року, пацієнти, які очікують на прийом в імпровізованому медпункті Кряківки, сполошилися:

“Може, продовжать адже… Ми тільки їм і живемо. Нам треба, щоб вони були, по-любому. Тому що без них нам тоді “труба” взагалі тут”, – пояснює 65-річна Любов Долматова.

Жінка додає – більше просто нікуди звернутися, в їх ситуації це як “паличка-виручалочка”. Навіть по телефону лікар відповідає в будь-який час – консультує, підказує, що робити. Але і на особистий прийом Любов Іванівна приходить регулярно: взимку вона важко перехворіла COVID-19, зараз же постійно контролює сатурацію, робить кардіограму.

“Вони і УЗД роблять, і кардіограму – все роблять, якщо треба. Навіть на холестерин і гормони беруть кров, якщо замовляєш. Я здавала влітку – транспортували до лабораторії в спеціальних боксах. Щоб людина не їхала туди, не витрачала гроші. Тому що це – дуже далеко і накладно”, – додає мешканка Кряківки.

За словами лікарки Тетяни Маніної, проєкт потрібен насамперед тому, що медицина стає більш доступною. Люди мають можливість контролювати свій тиск, свої показники по кардіограмі. Немає необхідності їхати в центральну амбулаторію і, при цьому, завжди є зворотний зв’язок навіть в телефонному режимі.

Але одній з найважливіших цілей проєкту є все ж підтримка людей похилого віку, які залишилися наодинці зі своїми проблемами.

Автор: Світлана Попова

Стаття опублікована українською та російською мовами на 24tv.ua та Zaxid.net

Україна